На війні, як на війні. Залітають сараною в країну, обкрадають вбитих, рвуться до крамниць і шукають харч. Так було і в столиці царських скіфів – Білозерці. Знайшли зайди у крамниці горілку (пощо вона селянам? Свій первак кращий), припали до горлА, а на закусь – батончики. Отакі перші мародери.
Хто такі мародери? Грабіжники з вузькою спеціалізацією, викрадачі майна вбитих чи поранених.
Народилося це слово в Європі під час Тридцятирічної війни (1618—1648). Походить воно від франц maraud «шахрай»; maraudeur «грабіжник». Поширилося завдяки іменам двох відомих командирів учасників Тридцятирічної війни: із німцем, генералом графом Іоганном Мероде та шведом, полковником Вернером фон Мероде.
У лиху годину народи згадують:
Слово Мова
марадзёр білоруська
мароде́р болгарська
malā hōrā «в лиху годину» латинська
мароде́р македонська
maruder польська
мародёр російська
марòдēр сербохорватська
marodér словацька
maroder словенська
maraudeur «грабіжник» французька
marodér чеська
Мародерство — викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (стаття 533 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III).
