UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Шевченко та брати Лебединці

Шевченко та брати Лебединці

Жив-був колись у Лебедині козацький рід, чоловіки з якого рідко дома бували, бо про січові справи дбали. От і прозвали їх Лебединцями. У реєстровому документi Коша Запорозького 1752 року разом згадується Семен Лебединець. Вільний козак Василь Лебединець 12 синів мав. Жили вони у Зеленій Діброві на Черкащині, обробляли свої 500 десятин землі, однак після скасування Катериною ІІ Запорізької Січі та запровадження в Україні кріпацтва наприкінці XVIII ст. були продані князем Любомирським Григорію Потьомкіну, від якого село успадкував його племінник Енгельгардт.
Першим, хто з Лебединця став Лебединцевим, був Гавриїла Васильович. Сталося це при вступі до Київської духовної академії, де модно було змінювати прізвища (ушляхетнювати). Втім навчання не судилося закінчити: Гавриїл серйозно травмував ногу і пішов на церковне служіння. У липні 1816-го Гавриїл Лебединцев одружився з дочкою священика села Яблунівка Канівського повіту Веклою Вакуловською. За своєю дружиною отримав віно – прихід. Дав пан Бог молодим п’ятьох синів і трьох дочок (шість імен із яких увійшли до енциклопедій). Та господарі села відібрали в отця Гавриїла 5 десятин землі, подарованих у 1777 році його батькові князем Любомирським, тому великій родині довелося вести нелегке життя. У 1826-у отець Гавриїл був переведений на батьківське місце у Зелену Діброву на Київщині (тепер Городищенський район Черкаської області).
Тут і народився 2 березня 1818 року їх первісток Арсеній (Арсен). Далі рідні брати:
Лебединцев Феофан Гаврилович,
Лебединцев Петро Гаврилович,
Лебединцев Андрій Гаврилович,
Лебединцев Данило Гаврилович.
Шлях усіх братів був однаковим: домашня школа, Богуславське духовне училище, Київська духовна семінарія.
Дитинство братів тісно пов’язане з Тарасовим. Справа в тім, що у січні 1825 року після весілля сестра Тараса Катерина переселилася у Зелену Діброву до свого чоловіка Антона Красицького, мешканця цього села. Красицькі були сусідами Лебединцевих. Після смерті матері та одруження батька не раз Тарас тікав до сестри в Зелену Діброву від мачухи, поки батько не став брати його з собою чумакувати. У квітні 1825 року батько помер від застуди. Найнявся тоді сиротина до керелівського священика отця Григорія Кошиця, сім’я якого була близько знайома з Лебединцевими. От і привозив Тарас свого господаря з дружиною в гості до сусідів. У цей час Тарас годував булану кобилу, водив її на водопій до ставка.
Петро Гаврилович писав: «це… наш найближчий земляк, який був відомий нам ще в той час, коли ніхто не міг розгледіти в ньому великого поета і коли він був просто «наймитчуком» у о. Григорія Кошиця, приходського свого пастиря, і поганяв його булану кобилу».
На тій самій кобилі привозив він сина о. Григорія Яся разом зі старшими братами Арсенієм та Петром Лебединцевими на навчання в Богуслав до духовного училища, а згодом і у Київ. У спогадах про Шевченка Петро Лебединцев писав: «Мовчки я прозiвав, що в мене на козлах сидить український генiй, що поганяв булану, широкохвосту кобилу».
Брати Петро та Феофан Лебединцеви підтримували тісні зв’язки з Тарасом Григоровичем під час його відвідин України (1843-1845). Про зустрічі з Тарасом у Зеленій Діброві вони залишили спогади. «Після того, як Тарас незадовго до свого заслання побував на батьківщині і в неї, Катрі, вона, згадуючи його дитинство, розповідала моїй матері про його блукання в дитячі роки з Кирилівки в Зелену, до старшої сестри і назад». Проводжав Шевченка з Зеленої Діброви у найближче село Княжу на поштову станцію Арсен Лебединцев.
Влітку 1859 року у Києві Шевченко не раз зустрічався з Петром і Феофаном Лебединцевими. У Корсунi жив наймолодший брат, священик Андрiй Лебединцев, з яким Шевченко зустрічався, коли гостював у корсунській хаті брата Варфоломія Шевченка.
На похороні Тараса Шевченка у Петербурзi був присутнiй один із молодших братів Лебединцевих — Данило. Коли у травні труна з тілом Тараса прибула до Києва, значну частину клопотів з поховання узяв на себе Петро Лебединцев, який був священиком у Подільському Успенському соборі Києва. 19 травня у церкві Різдва Христового на Подолі отець Петро відслужив панахиду за покійним Тарасом. 20 травня отець Феофан разом зі своїм братом Петром проводжали земляка в останню путь до пароплава, який доставив прах Шевченка з Києва до Канева.
Зовнішність о. Петра була настільки виразною, що саме з нього художник Михайло Врубель, під час розпису Кирилівської церкви, вирішив писати одного з апостолів композиції «Зішестя Святого Духа». «По ліву руку Богоматері, другий від неї, благовидний старий із довгою сивою бородою – це кафедральний протоієрей Софійського собору П. Г. Лебединцев, археолог і історик, знавець Візантії, високоосвічена людина», згадував мистецтвознавець Микола Прахов, який знав Врубеля.

Бер 4, 2022Ганна Черкаська
FacebookTwitter
МародерШевченко та Ткаченки
You Might Also Like
 
Куди там Дарію!
 
Марина Мазепа
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image3 years ago Видатні люди786
Недавні записи
  • Галина Севрук. Корені
  • Микола Береславський
  • Микола Федюк
  • Сергій Сміян
  • Грицько Чубай
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожникживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачкозакиграфікТарас ШевченкогетьманісториккомпозиторОУНскульпторБогдан ХмельницькийбієналепейзажистХарківакторКапністкороль ФранціїМосковіяжурналісткалікармитрополитграфікаСергій КорольовбойчукістпортретистпейзажІван АйвазовськийкраєзнавецьілюстраторхудожницяОлег ОльжичОсип КуриласконцтабірЯрослав МудрийбойчукістиІван ФранкоВовкІван Сошенко
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok