19 травня 1861 р. у храмі Різдва Христа Спасителя в Києві, де була виставлена домовина з тілом Тараса Шевченка, відбулася панахида. У Києві з Кобзарем прощалися родичі, студенти, багато городян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати Тараса в Києві. Але переважили ідея з Чернечою горою, бо за життя Шевченко мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева». Цією горою Тарас Григорович милувався, сидячи біля вікна у будинку Максимовичів. Від свого друга-енциклопедиста Шевченко дізнався, що там був козацький монастир, там – останній прихисток трьох гетьманів: Івана Підкови, Якова Шаха та Самійла Кішки.
Шевченко почав «Кобзарем», а закінчив «Букварем» (для недільних шкіл), тому відлунням поминального дзвону на перепохованні Т. Шевченка було відкриття 19 травня 1861 р. у Сумах першої в Україні недільної школи коштом Олексія Алчевського. Проте влітку 1862 р. царський уряд заборонив у Сумах, як і в інших містах, такі школи.
