Здавна крихку, ламку розмаринолисту вербу пращури називали рокитою, ницелозом, лозою, лозкою, неталою, шелюжком.
У Якова Щоголева читаємо:
«Густими гілками покрита й повита.
На райській долині стояла рокита».
А Павло Чубинський записав пісню: «Ой лежав козак убитий та у полі під рокитою».
Приземкуваті кущі давали людям пагони, з яких виготовляли побутове начиння; з кори пагонів робили ліки, що проявлялися як аспірин, зміцнювали судини, лікували ревматизм.
Від імені цієї верби утворилася назва села Рокитне. У 16 ст. гетьман реєстрового козацтва Криштоф Косинський мав маєток у с. Рокитному. У 1591 р. Рокитне захопив білоцерківський староста князь Януш Острозький. Цей факт рейдерства та не виплата коштів реєстровим козакам призвели до повстання.
У Харківській області на р. Мож є с. Рокитне із стародавніми будівлями: Миколаївська церква 1805 року, палац ХІХ століття.
