Мої подруги-пенсіонерки так сперечаються, що аж гай шумить і на мене нуль уваги. Прислухаюся до слів Софочки:
– Ну. Уот ні сайті мнє с мєста, етта нівєста.
Ой, леле, та вони ніяк не згадають назви кущика, геть увінчаного білими квіточками.
– Та годі вам сперечатися. Це ж спірея або таволга, – сіпає мене за язика.
– І як би його запам’ятати – спірея? – бідкається Хомівна.
– А ти поглянь, ось спірея сіра, 
у неї квіточки мають форму спіралі, що латиною Spiraea від давньогрецького σπειρα — «спіраль». Цей родич троянди має близько 80 видів, росте по узліссях, схилах балок та ярів, у чагарниках, степах, на пісках у лісах Карпат. Біла, сіра спірея квітує навесні, а японські спіреї – влітку. 
На честь цієї квітки названо астероїд 1091 Спірея.
– Ага, тепер, здається, я запам’ятаю, – вичавлює Хомівна.
