12 червня 1877 р народився дворянин Семен (Симеон) О́вод. Місця народження, даних про родину не знаємо. Імовірно отримав початкову домашню освіту. Чесно йшов службовими сходинками. У 20 років молодший артилерійський офіцер Семен Овод закінчив морський кадетський корпус (С.-Петербург, 1897). Служив мічманом імператорського Чорноморського флоту, старшим офіцером лінкора «Георгій Побєдоносець», командиром канонерського човна «Донець» та есмінця «Живий»; командиром носової вежі головного калібру на броненосці «Сисой Великий», брав участь у бою проти англійського «Ідзумо».
25 березня 1912 р присвоєно звання капітан 2-го рангу; згодом капітан 1-го рангу. Учасник Першої світової. Після Лютневої революції 1917 р брав участь в українізації Чорноморського флоту. За часів Центральної Ради (УНР) вступив на українську військову службу.
28 квітня 1918 р Семен Овод став Начальником Головного морського штабу. З 1 травня 1918 р призначений товаришем (заступником) міністра Морських справ Української держави. Організаційна робота з функціонування флоту стала системною та фаховою. До керівництва флоту було залучено багато військових спеціалістів. Брав безпосередню участь у розробці Закон про флот. За сприяння Семена Овода виділялися кошти на розбудову портів, для суднобудівельних заводів для добудови військових кораблів. Також увійшов до складу геральдичної комісії з питань щодо форми одягу, символіки та відзнак особового складу флоту. (До складу комісії ввійшли капітани 1 рангу Микола Протасов, Семен Овод, Андрій Пчєльніков, капітан 2 рангу Михайло Білинський, підполковник Володимир Савченко-Більський, капітан-лейтенант Святослав Шрамченко та інші офіцери, а також художник Юрій Нарбут.)
Після антигетьманського перевороту доля Семена Овода невідома.
