– От ми – козаки, бачиш, січове пійло купили: «Оковита», «Шаблі»… – доводять свій патріотизм слюсарі.
– Сонечки, що ж у «Шаблі» козацького?
– Як що? «Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали голівоньки наші»? 
– Взагалі-то Шаблі – місто у Франції, де вивели відомий нині сорт білого винограду. А оскільки є традиція називати виноград іменем місцевості, де його виведено, а вину (не купажованому) давати назву винограду, тому й маємо « Шаблі».
До речі, козаки, яка річка Запоріжжя має ім’я шаблі, виготовленої з дамаської сталі?
Ага, зачесали безтолковки…
– Та кажи вже…
– Річку, обриси якої нагадували шаблю, козаки назвали Домаха.
– А яким одним словом козаки іменували криву шаблю?
– Карателя. А звідки взялася козацька назва оковитої?
– Ну, зобижаєш… це ж вип’єш – і око виймає…
– Воно-то так, але трішки не так. Її справжнє ім’я – аква віта (вода життя), везли рідину з Криму на волах. Коли ж воли тихенько собі ремиґають, відпочивають, козаки дегустують напій. А вже добре під чаркою язик заплітається і слово трансформується із аква віти у оковиту…
– Добре, про козаків ясно, а от скажи, комуністи правда були проти випивки?
– Міркуйте самі: Карл Маркс онука ніжно називав Шнапсик; Фрідріх Енгельс на запитання про щастя відповів: «Шато» 1848 року; Ленін поважав світле віденське пиво!
– Мда… чуєш, тільки без образ, може тобі налити?
