15 серпня 1848 року в с. Старий Мерчик на Харківщині помер 57-річний художник Петро Соколов, засновник школи портретної акварелі.
Росіянин, москвич з’явився у забезпеченій родині 1791-го р. Втім, це тривало недовго: батько – запеклий картяр програвся так, що і будинок, і майно були описані. У відчаї мати забрала сина і подалася до родичів у Санкт-Петербург. Там їй удалося влаштувати дев’ятирічного Петра навчатися казенним коштом у Петербурзькій академії мистецтв. Здобував освіту під керівництвом професора історичного живопису В. Шебуєва.
У 1810 р. 19-річний П. Соколов закінчив академію з малою золотою медаллю, зі званням художника XIV класу, але історичним художником не став; його захопило мистецтво портрета. «Вільний художник» портретист облишив олію і опанував акварель. Це не давало засобів до існування, тому виручала робота домашнього вчителя. Скромний, чемний юнак став майстром довершеного пензля; сподобався багатьом видатним особам свого часу. Портретист-аквареліст працював швидко, закінчував портрет за один сеанс, за кілька ранкових годин. Він став популярним, його запрошували малювати осіб царської крові. Здавалося, що мало наблизити отримання художником звання академіка, але на заваді стала халепа з царем. П. Соколов почав малювати Миколу І: накреслив італійським олівцем контур, але імператору набридло позувати, він перервав сеанс, пензлем провів чорну риску під носом намальованого зі словами: «Візьми це собі на пам’ять». Це загальмувало присвоєння звання академіка майже на десять років.
За акварельні портрети у 1839 р. він удостоївся звання академіка.
Жив П. Соколов у Петербурзі, але при найменшій можливості їхав до Москви, зупинявся у свого друга Є. Маковського.
Петро Соколов у 29 років пристрасно закохався у 15-літню Юлію (Жулі) Брюлло, сестру художників Карла та Олександра Брюллових. 
Художник П. Соколов. Портрет дружини художника Юлії Павлівни Соколової, уродженої Брюлло (1804–1877). 1827 р. Державний музей О.С.Пушкіна, Санкт-Петербург.
Він обожнював жваву, кокетливу Жулі, поділяв її смаки і любив малювати «ранкові портрети» коханої. Карл Брюллов ставився доволі прохолодно до цього факту, бо вбачав корисливі мотиви Петра.
Якщо для Петра дружина була дитиною, то для Юлії діти стали останньою лялькою. Один за одним у них з’явилося четверо синів. На жаль, трирічний Павло помер. Усі троє синів стали художниками-портретистами.
Коли у Жулі похитнулося здоров’я, вони виїхали до Франції. Півтора роки в Парижі, маса замовлень, але час було повертатися, влаштовувати синів на навчання. Петро Соколов дуже дорожив кожною миттю, проведеною з родиною, тому з 1846 р. оселився у тихій Москві.
Художник увічнив образи нащадків гетьманів Данила Апостола
Художник П.Ф.Соколов. Портрет І.М. Муравйова – Апостола, нащадка гетьмана Апостола, батька двох декабристів.
Увічнив віртуозний майстер букет нащадків гетьмана Кирила Розумовського: 
Художник П.Ф.Соколов. Портрет Марії Григорівни Розумовської (1772-1865), ур. Вяземська. 1840 р. 
Художник П.Ф.Соколов. Портрет графині Глафіри де Бальмен (1804-18..), ур. Свистунова, сестра декабриста П. Свистунова. 1828 р.
Соколови переїхали на Харківщину. Там академік жив до останнього дня.
У 1848 р. на запрошення графині О. Орлової-Давидової художник гостював у її маєтку Мерчик, біля Харкова, де захворів на холеру; 15 серпня 1848 р Петро Соколов помер і був похований на місцевому цвинтарі.
Головне зображення:
Художник Василь Тропінін, українець, кріпак із Поділля. Портрет Петра Соколова (1791-1848) до 1826 р. Музей В.А.Тропініна.
