– Як ся маємо? Мовчки сидимо, на сонечку дрімаємо… А чому замовкли пенсіонерки? Та після доблесного виступу Софочки, нашої п’ятої колони. Вона як завжди пояснювала: були комуністи, ми мали, що їсти. «Могли на рынок сходить, сельских курей купить. А нынче селянам самим есть нечего. Курей давно перерезали».
– Ну, і що ти скажеш? – зиркнула на мене Хомівна.
– Як що? Слухаю, як великий могучий калічать і думаю: «Яка тут двомовність? Вони ж своєї єдиної не годні вивчити». Немає в російській мові слова «курєй»: є в однині «кура», у родовому відмінку множини «кур». А слово “курица” мало сексуально-непристойне значення.
– Это что? Выходит, я не знаю язык?
– Угу, так і виходить, – підтакнули сусідки. От і мовчимо.
