Какая разница!

Відволодує мене Хомівна ліками після палкого зіткнення у ФБ з москаликом і бурчить:
– Скільки кажу не бери до серця… Мо’ хай так і буде: «Какая разница!»?
– Хоч ти, сусідонько, не ятри серця! Як так «какая»? Так дійдемо до «какось буде!» Ти кинь оком на сторінку календаря. Хто там народився 10 грудня?
– Зараз. Ага, 10 грудня 1821 р. москалик народився, поет Микола Некрасов.
– Кажеш москалик. А чому? Де він народився?
– У Немирові, це ж Вінниччина. Мо’ й не москалик? Давай думати! Мати Некрасова, Олена Андріївна Закревська, родичка найбільшого кохання Тараса Шевченка – Ганни Закревської. 16-річною вона не послухалася батьків, вийшла заміж за коханого москаля, народила 14 дітей. Сорокарічною померла.
– Бідна дитина! Таке коротеньке життя – і що воно бачило? Вагітність, пологи, годування.. 14 дітей!
– Батько Некрасова, росіянин, дворянин, офіцер, пияк, картяр, жорстока людина. Від пращурів Некрасову передалася пристрасть до карт, собак і жінок. Прапрадід Миколи Олексійовича програв сім тисяч душ кріпаків, прадід – дві, дід – одну.
– Високо освічена мати стала першою вчителькою, дала початкову освіту всім своїм 14 дітям.
– Це ж майже цілий клас!
– А чия мова, чия школа, того й діти: от і стали Некрасови москалями. Микола підлітком з татусем ходив на полювання, чудово тримався в сідлі, влучно стріляв, полюбив англійську зброю та собак. Крім того, з сільськими хлопцями в карти різався.
– Таке кажеш! Він же понурий, жалісний співець народного горя. Нам так про нього розповідали, наче він крім книги й науки нічого не знав; від рота хліб відривав, щоб з народом поділитися.
– Сонечко, ну ти й скажеш! Він був міліонером, грав у карти з царськими міністрами на такі суми, яких ми з тобою за життя не заробили. Його виграші досягали ста тисяч сріблом. Дивись, мати дала дітям початкову освіту. В гімназії Микола провчився недовго, лишився на другий рік, бо захоплювався «кутежами и картишками». Рано унадився до батькових покоївок і дешевих дівиць. На цьому гімназія закінчилася. Далі татусь відвіз первістка в Петербург, щоб зробити з сина військового, але Микола не здався. Він провалив іспити в університет, розсварився з батьком, жив у страшних злиднях. Єдиний заробіток – карти; часом він програвав не тільки власні гроші, а й модисточки, у якої жив. Почав Некрасов писати поезії, носити їх до редакцій. На Некрасова звернув увагу Бєлінський і привів його в дім до літератора Івана Панаєва. Там збиралися письменники, журналісти: Бєлінський, Герцен, Гончаров, Достоєвський, Тургенєв. Після обіду, поезії сіли за преферанс – і новачок усіх обіграв. Бєлінський не стримався, встав з-за столу, сказав: «З вами, батечко, грати небезпечно: без чобіт залишите!» Віддячив Некрасов і господареві дому: закохався у його молоду дружину та відбив її у Панаєва в оригінальний спосіб. Некрасов поселився в домі Панаєва, жили втрьох.
Виграші поета були такими, що він утримував «родину», допомагав батькові й братам, завів кучера та лакея. Як бачиш: йому везло і в карти, і в коханні.
– І що, ніхто його не обігравав?
– Як це не обігравав? Ще й як? І знаєш хто? Добрий друг Шевченка та Гребінки – Афанасьєв-Чужбинський. У нього був пунктик (як і у О. Пушкіна) – довгі доглянуті нігті. Вони з Некрасовим сіли грати. Поки були мізерні ставки, поет вигравав. Ставки виросли – і за годину Микола програв тисячу рублів. Некрасов усе обдивився, обнюхав – і знайшов: карти помічені гострим нігтем. З того часу ніколи не грав із людьми з довгими гострими нігтями.
– Чекай, а діти Миколи Некрасова ким стали?
– Ніким, не повезло йому з нащадками. 22-річний Некрасов поселився у Панаєвих влітку 1846 р. Він був патологічним ревнивцем, щоденно робив Явдосі сцени. Потім мирився й писав:
Мы с тобой бестолковые люди:
Что минута, то вспышка готова!
Облегченье взволнованной груди,
Неразумное, резкое слово.
Говори же, когда ты сердита,
Все, что душу волнует и мучит!
Будем, друг мой, сердиться открыто:
Легче мир – и скорее наскучит.
Если проза в любви неизбежна,
Так возьмем и с нее долю счастья:
После ссоры так полно, так нежно
Возвращенье любви и участья…
У 1849 р. Некрасов і Панаєва дочекалися сина, який прожив кілька годин. За 15 років вона втомилася від такого життя. Помер чоловік Явдохи – Іван Панаєв. Перед смертю попросив прощення за муки та зради. Некрасов у цей час жив за кордоном із акторкою Селіною Лефрен. Панаєва вийшла заміж за літературознавця Головачова, народила дочку.
– Правда, на п’ятдесятому році Некрасов посватався і заручився з Марією Невротіною, але не поспішав вінчатися. Військовий інженер, відомий український художник Микола Олександрович Ярошенко закохався у Марію Невротіну – наречену поета Миколи Некрасова, привернув до себе її серце. дочекався 28 років (віку, коли офіцерам дозволялося брати шлюб) і одружився з коханою. Медовий місяць вони провели у Кисловодську.
– А екс-наречений написав:
«Я не люблю иронии твоей.
Оставь ее отжившим и не жившим».
Некрасов з горя купив собі ще один маєток, влаштував там музей зброї та елітну псарню (за собаками їздив до Англії). Жив Некрасов із 19-річною красунею Теклею Онисимівною і називав її Зінаїдою Миколаївною. Дівчину-селянку він навчив граматиці, французькій, музиці. Вінчання відбулося на дому в квітні 1877-го року, за кілька місяців до смерті поета.
– Ти ба, який шкідливий для мозку тарган: «Какая разница!». Піду, дівчатам розкажу, доки не забула.