Олександр Брюллов – видатний російський художник, не був росіянином.
Він нащадок знаменитих французьких емігрантів-гугенотів. У 1685 р. сім’я протестантів переїхала до Німеччини, де Брюлло онімечилися та змінили французьке написання свого прізвища «Bruleau» (темний, темношкірий, засмаглий) на німецьке — «Brüllo»; латиною Bruno.
Його прадід Георг Брюлло переселився в Петербург у 1773 р. і працював ліпником на фарфоровому заводі; там працював і дід Олександра.
10 грудня 1798 р. народився Олександр Брюллов, архітектор, старший брат художника Карла Брюллова. Батько Павло Іванович був академіком орнаментальної скульптури, викладав у Петербурзькій Академії мистецтв. Мати Марія-Єлизавета Шредер — донька придворного німця-садівника. Олександр і Карл, молодший аж на рік, у 1809 р. були прийняті в Академію Мистецтв, на казенний рахунок, а в 1822 р. на рахунок товариства заохочення мистецтв були відправлені на 6 років за кордон. Оскільки до академії могли вступати особи різних національностей, а закінчували тільки росіяни, перед поїздкою за кордон указом царя братам змінили прізвище на російський кшталт: Брюллов.
Зиму брати провели в Мюнхені, а в травні 1823 р. прибули до Рима. 
. Рим. Замок Св. Ангела.
З особливою любов’ю Брюллов вивчав руїни давніх міст, для чого в 1824 р. відвідав Сицилію, восени того ж року Помпеї, де ретельно зайнявся реставрацією помпейських лазень. 1827 Брюллов провів у Парижі, де слухав курс механіки в Сорбонні та відвідував лекції Бюона з історії архітектури. Звідси Брюллов їздив в Англію, Шартр та інші місця.
У 1829 р. повернувся в Санкт-Петербург. «Помпеянські терми» дали Брюллову звання архітектора Його Величності, члена-кореспондента французького інституту, члена королівського інституту архітекторів в Англії і звання члена академій мистецтв в Мілані та Петербурзі.
Дуже плідною була архітектурна діяльність О. Брюллова: обсерваторія на Пулковській горі, будівля штабу Гвардійського корпусу на Палацовій площі; житлове приміщення Зимового палацу, Михайлівський театр в Санкт-Петербурзі, готична церква для графині Пальї в Парголові, будинок графині Самойлової в Слов’янці.
За проектом Олександра Брюллова в Україні збудовано:
1834 – 1839 року — пам’ятник Олександрові Казарському на Малому (Мічманському) бульварі в Севастополі,
1841 року — бронзову стелу в Полтаві на місці відпочинку Петра I після Полтавської битви.
Разом із Тарасом Шевченком Олександр Брюллов брав участь в ілюструванні збірника «Сто русских литераторов». Поет згадував про Брюллова в повістях «Художник» і «Близнецы», подарував йому офорт «Вірсавія» з написом «Александру Павловичу Брюллову Т. Шевченко 1860 года 4 сентября».
О. Брюллов був прекрасним рисувальником аквареллю. У Парижі 1837 ним був виконаний на вечорі у княгині Голіциної найбільш схожий портрет Вальтера Скотта.
На відміну від молодшого брата, Олександрові повезло в коханні.
У 1831 році Олександр Брюллов одружився з баронесою Олександрою фон Раль (1810-1885), молодшою дочкою придворного банкіра барона Олександра фон Раля (1756 -1833) від шлюбу з Єлизаветою Мольва (1768-1843), і прожив у щасливому шлюбі 46 років. 
Сама Олександра Олександрівна була талановитим музикантом, і в їхній вітальні влаштовувалися вечори, на яких бували К. Брюллов, М. Глинка, Нестор Кукольник, М. Гоголь. Сім’я Брюллових була не маленькою: три дочки – Софія, Юлія, Ганна та двоє синів – Володимир і Павло (став відомим живописцем).
Та була й чорна смуга життя: в 1834 р. помер від чахотки Іван Брюлло, молодший брат Олександра. В 1835 р. Брюллов поховав батька і свого трирічного первістка.
Дбаючи про долю нащадків, Олександр Павлович Брюллов звернувся до царя з клопотанням і 23 квітня (за старим стилем) 1838 року отримав право на спадкове дворянство та герб.
Олександр Павлович Брюллов помер 21 січня 1877 року в своєму маєтку в Павлівську.
Залишити відповідь