UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Михайло Ткаченко

Михайло Ткаченко

Мариніст, кавалер ордена Почесного легіону родом із Харкова.
Ткаченко Михайло Степанович народився 18 листопада 1860 р. у Харкові. Освіту здобував у Другій Харківській гімназії та реальному училищі. У Харківському реальному училищі малювання викладав художник Дмитро Безперчий, який назвав Михайла талантом і переконав батьків спрямувати сина до Петербургу. На заняттях у Безперчого Михайло подружився з Петром Левченком і Сергієм Васильківським. Разом Сергій та Михайло проти волі батьків обрали життєвий шлях. Михайло почав вільним слухачем, через рік – студент Академії мистецтв. Малюнок у нього викладав Павло Чистяков. Васильківський і Ткаченко училися в майстерні пейзажного живопису Михайла Клодта і Володимира Орловського. За час навчання в петербурзькій академії мистецтв Михайло отримав усі існуючі академічні нагороди: в 1881 — малу срібну медаль за пейзаж «Вид млина», в 1883 — велику срібну медаль за пейзаж, у 1884 — малу срібну медаль за малюнок, у 1885 — велику срібну медаль за малюнок, у 1885 — малу золоту медаль за пейзаж, 1886 р. за полотно «Під сонцем» отримав золоту медаль, наступного року за картину «Сільський цвинтар» – Велику золоту медаль.
1887-го Васильківський і Ткаченко закінчили Академію зі званням класного художника 1-го ступеня та правом пенсіонерської поїздки за кордон. Ткаченка направили в Париж до Головного морського штабу Росії у Франції, помічником Першого морського живописця Олексія Боголюбова. Виконуючи імператорські замовлення, майстер писав марини для важливих урядових подарунків.
У 1888 Михайло Ткаченко разом із Володимиром Беклемішевим виїхав у Париж, де удосконалювався в Академії Кормона (1888 — 92) і лишився на постійне проживання. В Парижі Ткаченко зустрів Сергія Васильківського, Івана Похитонова, Миколу Самокиша… Завдяки Похитонову Сергій і Михайло почали писати етюди на спеціально заготовлених дощечках. Немало часу художник проводив на пленерах, хоч розплачувався здоров’ям: спочатку перевантаження, втома, потім з’явилися проблеми з нирками, переніс серйозну травму ноги.
З 1891 р. Михайло Ткаченко – постійний експонент паризьких салонів, де виставляв картини на українські теми. За картину «Російська ескадра в Тулоні. 1895 р.» отримав орден Почесного Легіону. Його персональні виставки відбулися в Парижі (1898, 1906, 1909). Учасник Всесвітньої виставки в Парижі (1900, Друга золота медаль), Міжнародної виставки в Льєжі (1905, Золота медаль).
У Парижі Ткаченко став членом Російського клубу художників, де подружився з Олексієм Боголюбовим і Миколою Гриценком. 1896-го, після смерті Боголюбова, Гриценка призначили на місце голови. У 1900-му Гриценко помер. Михайло Ткаченко замовив його надгробок у Василя Кричевського. З 1902 р. Миха́йло Ткаче́нко, наближений двох імператорів, отримав посаду Головного художника Морського відомства Російської імперії, як говорили – став «офіційним мариністом імперії».
Ткаченко писав багато листів додому, кожний із них починався словами: «Дорогая мамочка!» Та на 50-му році Михайло Степанович перестав бути «маминим синулею» – 14 серпня 1909 р. Ткаченко одружився з Вікторін Луїзою Ложьє.
55-річна француженка, дочка майора закохалася у стрункого, моложавого козака, у його блакитні очі, густі вуса та ніякову посмішку, у легкий акцент. Заради Михайла Луїза розлучилася з Жаном Кокленом. Їхній заможний затишний будинок у столиці Франції був вмістилищем прекрасної колекції старовинних килимів, картин. В Україні її називали Ольгою Мартинівною Ткаченко.
Хоч Михайло Ткаченко жив у Парижі, але щороку приїжджав в Україну, де багато писав не заселених людьми пейзажів Полтавщини, Сумщини та Харківщини. Після кожної поїздки художник привозив у Париж українські килими, народну кераміку, одяг, вишивки, а часом старовинну запорізьку зброю.
У червні 1914-го Ткаченко був у Криму, де написав на замовлення імператора картини: «Лівадійський палац» і «Вид Лівадійського парку».
Оголошення війни позбавило художника можливості повернутися в Париж. Ткаченко оселився у Харкові, відвідував своїх друзів. Вони ходили на виставки, музичні вечори; згадуючи дитинство, ганяли м’яча, використовуючи для цього кавуна.
Влітку 1915-го Ткаченко працював у маєтках Кащенка та Кутейникова на Катеринославщині; над етюдами в Святогорську. У Святих горах він тяжко травмував ногу, у художника загострилася хвороба нирок.
2 січня 1916 р. у м. Слов’янську на Донеччині 56-річного Михайла Ткаченка не стало.
Твори Михайла Ткаченка зберігаються у НХМУ, в музеях Львова, Льєжа, Парижа, Сум, Тулона, Харкова.

Лис 18, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
ШибеникПетро Клодт
You Might Also Like
 
25 серпня 1829 р.
 
Андрей Шептицький

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image4 years ago Видатні люди1,204
Недавні записи
  • Липучка
  • Василь Наріжний
  • Вічна загадка любові
  • Рідні бур’яни ( мишій, пирій)
  • Московський цар на колінах
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Ганна Черкаська до Юрій Шевельов
  • Ганна Черкаська до Кондова еліта
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.