UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Степан Балей

Степан Балей

4 лютого 1885 р. Степан Балей (справжнє ім’я Стефан-Максим) побачив світ у с. Великі Бірки Тернопільського повіту в сім’ї вчителів початкової народної школи – Володимира та Ірени Балей (з дому Швейковська). Батько був директором школи в Микулинцях.
Початкову освіту Степан Балей здобув у Великобірківській школі, пізніше закінчив Тернопільську гімназію.
У 1903—1907 рр. – студент Львівського університету, фах «Філософія і психологія». Один із найкращих студентів професора Казімежа Твардовського слухав лекції з польської літератури. Після закінчення університету склав державний іспит на вчителя середніх шкіл, викладав математику, початкову психологію і логіку в українських гімназіях Перемишля, Тернополя, Львова.
У 1911 році захистив роботу “Про потребу реконструкції поняття психологічної основи почуттів”, отримав науковий ступінь доктора філософії.
Протягом 1912 – 1914 рр. стажувався у Берлінському університеті імені братів Гумбольдтів та у паризькій Сорбонні. Це відрядження Балея стало можливим завдяки протекції професора Казимєжа Твардовського, котрий посприяв наданню своєму українському учневі престижної наукової стипендії австрійського міністерства освіти. За що поляки влаштували Твардовському цькування у ЗМІ (Чому посприяв не полякові, а українцю?)
Після отримання ґрунтовної освіти С. Балея звільнили від мобілізації й евакуювали до Відня, де він працював у навчальних осередках, брав участь у комісії з приймання іспитів на атестат зрілості.
І нарешті – Львів. Там Степан Балей віддався науці та пристрасному коханню. У Львові Степан Балей написав німецькою мовою дослідження “Über Urteilsgefühle”, українською – «З психології творчості Шевченка» (1916) – дослідження творчості Кобзаря, у якому вчений першим в українській літературі застосував психоаналіз.
У 1916-му доля звела Стефана з невимовно красивою, талановитою, багатою дослідницею сексу Вілмою Ференці. Молода лікарка, обізнана у мистецтві, глибоко вивчала німецьку та австрійську літературу, багато мандрувала Європою. У 1904 році вона відвідала Львів, зацікавилася українською літературою і видала збірку есеїв «Тлумачення сновидінь української літератури» (1906). У цих дослідженнях Вілма вперше вжила термін «венеризм», яким вона означила примат жіночого початку в лібідо.
Ніжна подруга Казимира Твардовського не сиділа на одному місці: Москва, Одеса, звідти поїхала у маєток братів Бурлюків Чернянку. Там вона познайомилася з молодим і талановитим драматургом – Андріяшем Лу (Андрій Луб’янський). Витончену інтелектуалку Вілму та Андріяша, який був підлітком знайомий з Лесею Українкою, був закоханий у її поезію, знав напам’ять «Лісову пісню». Об’єднала їх «Лісова пісня». Вони вирішили поставити поему й полинули до Києва. Там Вілма спонсорувала роботу авангардного «Театру Німих» і у 1914 році вперше «Лісова пісня» постала на сцені. В театрі Вілма знайшла свого Муза – актора трупи «Театру німих» Бартоломея Баскура (Барто). Вілма занурилася в роботу: писала сценарії, практикувала як лікар-психоаналітик.
Андріяш натхненно залицявся до парубків. Лу (Андрій Луб’янський) – по суті, перший український гомосексуальний письменник: склав прекрасний гімн чоловічій красі в українській літературі (фінальний монолог драми «Аглая у країні чудес»). Лу прожив 30 років, помер від сифілісу. Вілма важко переживала смерть Андріяша Лу.
На гастролях у Львові вона зустріла Степана Балея, оцінила його статтю «З психольогії творчості Шевченка», так інтелектуали знайшли одне одного. Одружилися. Інколи разом працювали над однією розвідкою.
З 1917 по 1922 рр Степан навчався на медичному факультеті Львівського університету і здобув звання «доктора всіх лікарських наук». Стефан-Максим працював у Львові лікарем у відділі нервових хвороб, викладав логіку, психологію та вступ до філософії в Українському університеті Кам’янця-Подільського і Таємному українському університеті у Львові. Паралельно він працював над книгами «Нарис психології» (1922) та «Нарис логіки» (1923) – першими в Галичині підручниками українською мовою з цих галузей науки. У 1923 році отримав ступінь доктора медицини. Вілма теж викладала в Львівському (таємному) університеті.
Обоє кілька разів подавали заявки на роботу у Львівському університеті, але отримували відмови: таланти не мусили звеличувати Україну. А у метрополію – прошу пана! 1927 року Балей отримав посаду професора у Варшавському університеті. Вони переїхали до Варшави, де С. Балей працював до кінця своїх днів. З 1928 р. С.Балей завідував кафедрою дитячої та педагогічної психології Варшавського університету. «… Невеликий за зростом, скромний в поведінці, ніколи не висувався наперед, скоріше тримався стримано, на узбіччі, неохоче подавав голос у дискусіях, хоча багато мав що сказати. У колі, звичному для нього, у колі своїх співробітників почував себе краще, вмів бути ініціативним, охоче визнавав праці інших, безкорисно допомагав їм у роботі.»
14 червня 1937 від раку грудей життя дружини обірвалося. Вілма і на смертному ложі цитувала фрагмент з «Лісової пісні», вперше почутий у Чернянці з уст Лу.
У 1936-51 рр. Степан займав посаду директора Варшавського педагогічного інституту Спілки вчителів. Тут він написав низку праць із дитячої, педагогічної та соціальної психології, котрі не раз перевидавали. Серед них – «Психологія підліткового віку», «Психологічна проблематика дітей і молоді», «Характерологія і типологія дітей і молоді».
Під час німецької окупації працював у Варшавському та Краківському підпільних університетах. Після Другої світової війни С. Балея було нагороджено Хрестом Ордена Відродження Польщі.
1947 р. коштом ЮНЕСКО науковець провів чотири місяці у США, де вивчав методи боротьби зі злочинністю серед молоді, а після повернення до Варшави опублікував працю «Проблема боротьби з підлітковою злочинністю в контексті сучасного досвіду США». У такий спосіб С. Балей став фундатором польської психології дитячої злочинності.
Помер 67-річний учений Степан Балей у Варшаві 13 вересня 1952 року, похований на військовому кладовищі на Повонзках.

Вер 13, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Микола Коваль-Медзвецький14 вересня 1939 р.
You Might Also Like
 
23 жовтня 1920
 
Опанас Рокачевський

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image4 years ago Видатні люди889
Недавні записи
  • Липучка
  • Василь Наріжний
  • Вічна загадка любові
  • Рідні бур’яни ( мишій, пирій)
  • Московський цар на колінах
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Ганна Черкаська до Юрій Шевельов
  • Ганна Черкаська до Кондова еліта
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.