5 березня 1863 р. у Києві народилося байстрятко – дівчинка. Мати – акушерка, батько – дворянин. При хрещенні дитя отримало прізвище матері, ім’я, по батькові – дідові: Стефанія Стефанівна Караскевич. Закінчила Стефа Маріїнську жіночу гімназію в м. Курськ (1879). Два роки вчителювала у приватному училищі, працювала касиром у Товаристві пересувних художніх виставок (1885–89). Закінчила історико-філологічний відділ Вищих жіночих курсів у С.-Петербурзі (1887). У Петербурзі 20-річна Стефа опублікувала першу поему «Мученики», присвячену першим християнам. Згодом вона стала відомою дитячою письменницею історико-біографічного жанру. 
Разом із художниками передвижниками відвідувала виставки, не пропускала «суботи» в родині Ярошенків. Там Стефа подружилася з Марією, дружиною генерала-художника; з українцями І. Крамським, В. Гаршиним, Г. М’ясоєдовим. У 1915 р. письменниця видала спогади «Семья Ярошенок», де описала гостей мистецьких «субот».
Упродовж року Софія Караскевич позувала Миколі Ярошенкові для картини «Всюди життя». Коли у Ярошенка допитувалися, що він малює, маестро посміхався і говорив: «Мадонну!» 
У 34 роки пані Софія стала на весільний рушник. Її обранцем був молодший на шість років учений-психіатр Олександр Ющенко із м. Глухів. Довелося родині помандрувати: мешкали у Харкові (1891–95), Варшаві (1895–96), С.-Петербурзі (1896–97), Вінниці (1897–1900), від 1900 р. знову в Петербурзі. Та щоліта Софія забирала дітей і жила у власній садибі у Комарові. Здавалося б все добре в творчості, родині, але почалася Перша світова. Сина Михайла забрали на фронт, де він загинув. Стефанія Степанівна жила з незагойною раною в серці. Зрештою, все продумала, зважилася. Українська мадонна кинулася під поїзд поблизу м. Жмеринка. Поховали Караскевич-Ющенко в с. Комарів, на Вінниччині.
Її чоловік отримав прощальний лист, де пані Стефанія повідомляла, що обрала нову дружину для Олександра Ющенка. Чоловік виконав волю покійної дружини.
