4 (16) квітня 1841 р. в м. Борзна Чернігівської губернії народилася Христина Данилівна Алчевська (Журавльова). «Отец мой был учителем уездного училища, а мать внучкою господаря Молдавии – Гика. Она сделала то, что в старину называлось mesallianse: дочь заслуженного генерала, героя двенадцатого года, получившая блестящее образование в Смольном институте, обладавщая большими средствами и замечательным голосом (в бытность свою в Смольном она пела даже несколько раз при дворе), она принесла это в дар скромному учителю, отличавшемуся необычайной красотой и недюжинным умом. Я обожала мою мать, как существо любящее, порывистое, со светлым умом и даром «привлекать сердца людей».
Мати, Аннета Вуїч, ніколи не перечила чоловікові, а суворий батько був проти навчання дівчаток, тому ази науки Христя Журавльова опанувала, причаївшись за дверима кімнати, де найнятий за п’ять карбованців семінарист навчав грамоті братів, а те, що проходили брати у гімназії, сестра з їхніх підручників вивчала самотужки. Дівчинка мала талант акторки: вона то збирала бідних дітей, щоб їх учити грамоті, то читала книжки челяді. Згодом панянка захопилася читанням забороненого у Росії журналу «Колокол», за підписом «Українка» таємно писала О.І. Герцену.
На 21 році Христя пішла під вінець із Олексієм Алчевським. 
Молоді оселилися в Харкові. Вірний українським справам і родині, Олексій Алчевський віддав їм свій талант, гаманець, кожну хвильку життя. Христя Алчевська довірила чоловікові виховання дітей, усі матеріальні проблеми, віддаючись одній справі – школі. Усі шість дітей стали гордістю України.
У 1862 р. вона, не маючи жодної посвідки про освіту, заснувала Харківську жіночу недільну школу й утримувала її (коштом чоловіка) упродовж 57 років. Завдяки постійній самоосвіті Алчевська мала глибокі й ґрунтовні знання з багатьох дисциплін, прекрасно знала зарубіжну й вітчизняну літературу, добре розумілася на мистецтві, тому й успішно витримала іспит на право керувати жіночою недільною школою та викладати в ній. 22 березня 1870 р. в будинку міського парафіяльного училища відбулось офіційне відкриття Харківської приватної недільної школи. Офіційно було дозволено викладати у недільні та святкові дні з 10-ї до 14-ї. У цій школі в різний час здобули освіту 17 тисяч неграмотних жінок. Навчання було безкоштовним і вчителі працювали без будь-якої винагороди. У школі Х.Д. Алчевської крім викладання офіційно визначених предметів широко подавалися відомості з української історії, географії, фізики, хімії, природознавства, літератури, гігієни, правознавства. Вчителі на чолі з Христиною Данилівною у своїй практичній роботі користувалися передовими на той час освітніми методиками. Завдяки її зусиллям у Харкові було організовано Товариство грамотності. Вона сприяла створенню першої громадської бібліотеки (зараз Державна наукова бібліотека ім. В. Короленка). У 1879 р. за власні кошти було відкрито школу в маєтку Алчевських у с. Олексіївка. Певний час у цій школі працював Борис Грінченко. Правда, Грінченко та Алчевська мали зіткнення: Він намагався викладати українською, а Христина була проти (по-перше, це було забороненим; по-друге, вона була прекрасним учителем, але великороскою, питання української їй було чужим). Від початку 80-х рр. ХІХ ст. школа Х.Д. Алчевської перетворилася на своєрідний методичний центр початкової освіти дорослого населення в імперії.
У 1896 р. єдина з недільних шкіл Російської імперії отримала власне приміщення (будинок у Харкові вартістю 50 тисяч рублів збудував зять – архітектор Бекетов). 
Чоловік, Олексій Алчевський, у 1899 р. замовив у петербурзького професора В. Беклемішева погруддя Тараса Шевченка і поставив скульптуру у своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв’язків).
Чоловік, Олексій Алчевський, у 1899 р. замовив у петербурзького професора Володимира Беклемішева погруддя Тараса Шевченка і поставив скульптуру у своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв’язків).
Христя Алчевська згуртувала й очолила авторський колектив із укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?», 3-томного посібника «Книга дорослих», що витримав 40 видань. Книги, наочність замовляли у найкращого та найдорожчого видавця Росії Івана Ситіна. Христина Данилівна удостоєна багатьох найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів, обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти.
Утримування школи, видання книг, численної родини співпали з чорною смугою в бізнесі Олексія Алчевського, і він кинувся під поїзд (схоже, що конкуренти йому допомогли у цьому).
Після загибелі чоловіка, Христина з дітьми мала чайну лавку, доходи з якої забезпечували їм життя. У роки революції все майно було експропрійоване.
Померла Христина Данилівна 15 серпня 1920 р. у Харкові від голоду. Похована на міському кладовищі.
