Ще у сиву давнину наші пращури звернули увагу на ліворуких людей, їхні особливості, тоді від давнього слова «шуя» – лівиця, ліва рука утворилося слово «шульга». Пізніше з’явилося немало прізвищ: Шульга, Шульгін, Шульженко, Шульгівський, Шульгін.
Серед українців із прізвищем Шульга багато відомих людей. Один із них художник Ілля Максимович Шульга.
Народився Ілля Максимович Шульга 20 липня 1878 р. у старовинному козацькому селі Кропивна на Черкащині. Змалку чув про Хмельниччину, Коліївщину, про подвиги земляків і натхненно малював. Батьки помітили хист сина, віддали його спочатку до малярної майстерні в Золотоноші, пізніше – в «науку» до Рисувальної школи Миколи Мурашка в Києві. Середню художню освіту Ілля здобув у Московському училищі живопису, скульптури й архітектури; вищу – у Петербурзькій академії мистецтв у Іллі Рєпіна. Тут працював Ілля Шульга над козацькою тематикою. У 1909 р. Ілля Максимович отримав звання «вільний художник» за картину «Козаки пішли»; разом із дружиною та донькою оселилися у Вінниці. 
З 1928 р. Шульга переїхав до Києва, викладав у педагогічному інституті, ілюстрував Т. Шевченка, писав пейзажі, брав участь у художніх виставках. З 1934 р. – викладач Київського Художнього Інституту. Добродії ж доносили, що митець мав характеристику «мазепинця», бо викладав українською мовою в той час, коли навчання велося російською; сигналізували, що художник – націоналіст, бо упродовж 40 років малював лише Україну та українців, поетизував минуле. Щирі розповіді І.Шульги про Іллю Рєпіна трактувалися як «біологічний націоналізм».
Заарештований у березні 1938, 60-річний художник помер 19-го грудня на день Св. Миколая на засланні в Петропавловську (Північний Казахстан). Майже всі твори Іллі Шульги були знищені. Його дружина і дочка емігрували за кордон. Завдяки їм уціліла тільки та частка з багатющої (понад тисячу картин) мистецької спадщини живописця, яку вони вивезли з собою (75 полотен).
