– Сидю собі та гадаю. Ото буде свято, коли всі українці з діаспори додому позлітаються! – мріє моя Хомівна.
– Ой, подруженько, не скоро то буде. Згадай собі. Чому тікали українці з України?
– Як це чому? Роботи не було!
– А сьогодні що – є? Ми ж не живемо, а виживаємо (животіємо).
– Таки так: немає життя… Свавілля чиновників заїдало…
– А сьогодні що, чиновники виховалися?
– Та й не кажи!
– Гнули в баранячий ріг національне безправ’я та безнадія.
– Вони й сьогодні нас гнуть.
– Так починалася трудова еміграція до Бразилії, Канади. Візьми за приклад двох друзів, які стали першими офіційними переселенцями – Іван Пилипів та Василь Єлиняк. Жили вони у невеличкому селі Небилів на Івано-Франківщині. Змалечку не жили, а виживали, тяжко працювали, кожну копійку рахували. У 23 роки Василь одружився з Анною Ржко. Щоб утримати родину, водив плоти вниз по річці Лімниця. Зрештою, домовилися друзі тікати до Канади, щоб хоч діти життя побачили. Склали заощадження, продали, що могли – і гайда: Стрий, Перемишль, Краків, Освенцим, Берлін, Гамбург. 22 дні подорожі до Канади – і 7 вересня 1891 року Іван Пилипів та Василь Єлиняк пароплавом «Орегон» прибули в порт Монреалю. Ця дата вважається офіційним початком масової української еміграції до Канади.
– А що до того українців у Канаді не було?
– Чому ні? От карта Канади 1875 року, бачиш «українська» назва поселення Хортиця (Chortitz), провінція Манітоба. Її дали німці-емігранти з Запоріжжя.
– Наші галичани довгенько блукали: Квебек, Вінніпег, праця на громаду менонітів у Гретні, Манітоба. Нарешті оселилися у провінції Альберта. Заплатили Іван Пилипів і Василь Єлиняк по 10 доларів і отримали по 160 акрів землі. Жили у бурдеях, козаки називали такі напівземлянки бордюрами; їх виривали (долівку та пів стіни) у землі, далі виводили стіни з глини, дерева, соломи, навозу. Холодно було у хатинах довгою морозною зимою. Корчували ліси, вергали каміння. З тих часів слово «корчі» міцно сидить у англомовних українців. Нашкріб Іван грошенят і поїхав на батьківщину. Почав агітувати сусідів поїхати до Канади. Та добрі справи завжди караються: Івану присудили місяць тюрми за те, що він начебто намовляв людей до виїзду і видурював завдаток. І через вікно буцегарні він кричав: «Кидайте гори і доли та їдьте в Канаду!» Повернувся Іван Пилипів, одружився, пішли діти – четверо. Мав двоповерховий будинок, п’ять ферм, 15 земельних ділянок під забудову у Вінніпезі, наймані робітники доглядали господарство. Найстарший син Василь мав п’ять ферм, Микола працював у місті робітником, чоловік доньки Анни трудився на фабриці, найменший син був хворим і перебував у притулку.
Іван Пилипів прожив 77 років і помер у 1936 році на весіллі (випав із вікна). Василь Єлиняк пережив свого колишнього компаньйона на 20 років.
Два роки Василь Єлиняк збирав гроші, щоб поїхати в Небилів за своєю сім’єю. У Калуші отримав загальногромадянський паспорт і разом із шістьма сім’ями земляків повернувся на нову батьківщину на пароплаві. Василь Єлиняк заснував містечко Една-Стар (згодом Чіпман, Альберта), став успішним фермером. 3 січня 1947 р. у Верховному суді Канади в Оттаві отримав від Уряду почесне громадянство Канади. У місцевості Чіпмені, де він похований (помер у 1956 році), йому споруджено пам’ятник. Василь прожив дев’яносто вісім років і залишив по собі на канадійській землі семеро дітей, п’ятдесят одного онука та шістдесят двох правнуків.
Сьоме покоління піонерів Канади живе нині.
Праправнучка Василя Єлиняка – американська акторка. Еріка Мая Єленяк (англ. Erika Maya Eleniak).
Вона народилася 29 вересня 1969 р. в місті Глендейл, в штаті Каліфорнія. Дівчинка дебютувала дванадцятирічною у фільмі Стівена Спілберга «E.T.» («Іншопланетянин»), у невеликій ролі «останнього» плану. Потім була ера телебачення. Еріка знімалась в телефільмах, виконувала епізодичні ролі в телесеріалах, протягом року знімалась в серіалі «Проблеми Чарльза».
У 1989 році Еріка стала дівчиною місяця журналу «Playboy».
Три роки вона виконувала одну з головних ролей у телесеріалі «Рятівники Малібу». Грала роль Клер Петерсон у серіалі C.S.I.: Місце злочину Маямі 
Нарешті Еріка покинула серіали, подалася в кіно. Грала разом зі Стівеном Сігалом у фільмі «В облозі». Працювала в бойовику «Проект ‘Пандора’» (1998).
У 1998 році Еріка вийшла заміж за актора Філіппа Гоглія, шлюб із яким тривав до 1999 року.
У 2005 році Еріка вдруге вийшла заміж — за Роча Дейгла, з яким виховує доньку Індіану (2006 р.н.).
– Не побачу я свята єднання, бо треба бути бездаховим крейзі, аби переїхати в Україну.
