Лео Сирота

4 травня 1885 р. у м. Кам’янець – Подільський народився Лейба Григорович, майбутній піаніст-віртуоз. Батько хлопчика, Гершон Григорович – бізнесмен, утримував невеличку галантерейну крамничку.
Першим учителем музики 5-річного Лейби став піаніст Михайло Вінклер, який винаймав кімнату в будинку Григоровичів. Дев’ятилітнім вундеркінд почав давати концерти, як Лео Сирота – артистичний псевдонім Лейб взяв на честь єврейського музиканта Гершона Сироти
У 1895 р. Лейбу прийняли до Київського музичного училища, клас Григорія Ходоровського (випускника Петербурзької консерваторії). У Києві Сирота був однокласником піаніста С.Тарновського. Подружилися з Лео музики А. Браїловський, В. Горовиць, Г.Нейгауз.
Уже тоді Лео давав уроки учням, старшим за себе, їздив у концертні турне. Гра 11-річного Лео зацікавила композитора Ігнація Падеревського (майбутнього прем’єр-міністра Польщі). Падеревський запросив Григоровича до себе учитися, але батьки не зважилися на зміну викладача, міста. 14-річним Лео офіційно став головним концертмейстером Київського оперного театру, акомпанував Шаляпіну та гастролював із Федором Івановичем.
Після училища Лео Сирота поступив до Петербурзької консерваторії, випускнику якої директор Олександр Глазунов видав рекомендації для навчання у Ферруччо Бузоні. Добрий, розумний юнак приїхав до Відня, але рекомендації заховав. Він розглянув чотири варіанти: Бузоні, Йосипа Гофмана, Леопольда Годовського та Ігнація Падеревського (всі вони були готові його вчити). І обрав-таки Бузоні! Паралельно Лео студіював право та філософію в університеті. Сирота також допомагав диригенту Яші Горенштейну на репетиціях. У 1920 р. Лео одружився з сестрою Яші – Августиною. 25 жовтня 1923 р. у Відні у Лео Сироти знайшлася донечка Беата (пізніше – Беата Сирота-Гордон).
І от концерт 18 грудня 1910 р. 25-річний Лео Сирота разом із Ф. Бузоні виконали Сонату D-dur, написану Моцартом для двох фортепіано. Це був тріумф! Публіка викликала Сироту на сцену 16 разів!
Після Відня був Берлін, концертна поїздка Сироти країнами Європи з оркестром Сергія Кусевицького. У 1921-1924 рр. Лео Сирота вів майстер-класи у Львівській консерваторії імені Кароля Шимановського.
Гастролі у Москві, Владивостоці, Харбіні. У 1928 р. Лео Сирота вперше потрапив до Японії, дав там 16 концертів. Нарешті Лео знайшов місце спокою. Разом із дружиною та дочкою він оселився в Японії, очолив фортепіанний відділ Токійської імператорської академії Уено, концертував, давав приватні уроки. До нього на заняття ходили діти іноземних дипломатів. Наприклад, навчатися у професора Лео із Маньчжоу-го приїздив громадянин СРСР Анатолій Ведерников (майбутній професор Московської консерваторії). Десяткам талановитим дітям незабезпечених батьків Лео давав безкоштовні уроки.
Приїхали на півроку, а прожили 17 літ. На очах родини в Японії народжувався фашизм. Спочатку Беата училася разом із дітьми дипломатів із Європи у німецькій школі. Коли ж у 1936 р. Японія увійшла до Антикомінтернівського пакту із Німеччиною та Італією, ситуація різко змінилася. В школі з’явилися нові вчителі, нові німецькі порядки. Тиск нацистів призвів до переходу Беати в американську школу, де дівчина засвоїла, крім російської та німецької, французьку, іспанську, англійську та японську! У 1938 р. батьки привезли 15-річну Беату в Америку. Лео Сироті в США пропонували квартиру, роботу, але він заявив: «У консерваторії на мене очікують учні. Я мушу повернутися до них».
Повернувся. У листопаді 1941 р. Лео через єврейське походження був позбавлений громадянства Німеччини. У грудні 1941 р. Японія вступила в Другу світову, з’явилася урядова постанова про дозвіл виступати лише з німецькими та італійськими артистами. У 1944 р. присутність осіб єврейської національності в музичному житті Японії була визнана несумісною з духом співробітництва: керівництво Токіо мусило звільнити професорів-євреїв (Л. Сирота, Л. Крейцер). Піаніста позбавили засобів до існування, можливості виїхати з країни. Лео з дружиною опинилися під домашнім арештом у картонному літньому курортному будиночку гірського м. Каруїдзаве. Голод, холод, від бомбувань постійно билися шибки; жодної звістки про дочку, невтішні чутки про долі родичів… Рятували учні, які таємно доставляли вчителю воду, їжу, паливо, скло. Допоміг вижити місцевий селянин. Він зберігав довоєнну афішу маестро, з’ясував, що це саме той професор, і регулярно допомагав продуктами та дровами. Навіть про автограф рятівник соромився заїкнутися!
Що ж з Беатою? Вона закінчила навчання в Окленді, Каліфорнія. Після Перл-Харбора зв’язок із Японією припинився, дівчина лишилася без жодної звістки, без грошей. Її врятувало знання мов: Беата моніторила японське радіомовлення для американського уряду. У 1945 р. вона отримала громадянство США. Щоб потрапити до Японії, влаштувалася перекладачем при місії генерала Дугласа Макартура, фактичного коменданта переможеної країни. 22-річна Беата стала єдиною жінкою, яка писала текст японської конституції і внесла дві статті про права жінок.
Приїхала в Токіо до будиночку батьків, а там одна обгоріла колона… 16 листопада 1945 р. Лео Сирота дав свій перший післявоєнний концерт. Він отримав офіційні вибачення і пропозицію продовжити роботу, але відкинув їх. У 1946 р. Сирота переїхав із Японії до США, влаштувався працювати в Інститут музики в Сент-Луїсі, де пропрацював до своєї смерті в 1965 р. У останній рік життя Лео приїхав до Японії з концертом, побачив сльози на очах учнів. Багато записів гри Сироти були знайдені на горищі його будинку в Америці. Збереглися записи на радіостанціях Великобританії та Японії.
Беата Сирота вийшла заміж за голову служби перекладів американської розвідки в Японії, вони переїхали до США. Вона прожила 89 років, причина смерті – онкологія.