Дарагани

3 квітня 1762 р. за невідомих обставин покінчив життя самогубством київський полковник Юхим Дараган [Драган, Дорогань].
Не часто ми чуємо це прізвище. Він із родини сербських найманців Федора та Гаврила Дараганів. Його батько Федір Дараган – племінник трахтемирівського сотника Теодора Дарагана. Служив у Київському полку військовим товаришем (1720). Значковий товариш Київського полку (1735-1742). Бунчуковий товариш (22 жовтня 1742-1751).
Дараган був власником десятка сіл та містечок, але найбільше любив село Покорщину. Там була садиба, яку шинкарка Наталя Розумиха придбала у 1744 р. спеціально перед приїздом імператриці до Козельця, подарувала потім її своїй доньці Вірі як посаг. За легендою невістка мала покоритися (схилити голову) перед свекрухою. І от після вінчання дочки Петра Олексійовича зі свинопасом Олексієм Розумом Єлизавета схилила голову. Це було у панській оселі села, яке й отримало назву Покорщина. Його дружина Віра Григорівна Розумовська принесла у придане чоловікові Юхимові Дарагану. У 1975 році на території садиби кіностудія «Ленфільм» знімала сцени садиби Волконських (родичів Дараганів-Розумовських) до художнього фільму «Звезда пленительного счастья».
Поруч із панським будинком у власній садибі Покорщина стоїть невелика кам’яна будівля – полковий гаманець, де зберігалася скарбниця.
Було у Юхима та Віри п’ятеро дітей. Доньку Катерину 1754 р. видали заміж за Івана Григоровича Ґалаґана.
Син Василь став фаворитом камергером російського імператора Петра III, потім генерал-поручником.
Хойзер Генріх. Портрет Василя Дарагана.
У грудні 1751 р. Сенат затвердив кандидатуру Юхима Дарагана на посаду київського полковника після смерті М. Танського. Разом із Дараганом балотувалися В. Капніст і брати Солонини, але Юхим Федорович мав козир – він був зятем гетьмана Кирила Розумовського та чоловіка цариці Олексія. 21 січня 1752 р. Дараган одержав клейноди від чернігівського полковника Божича у Глухові та склав присягу. І тоді Юхим Федорович почав будівництво. Біля церкви Різдва, побудованій на замовлення Наталії Розумихи, на кошти Кирила Розумовського, у міському парку полковник Дараган збудував у Козельці для потреб Київського полку так звану «кам’яницю Дараганів» будинок полкової канцелярії, авторами проекту якої були видатні архітектори Андрій Квасов («головний архітектор Малоросії») та Іван Григорович-Барський. Раніше полкова канцелярія містилася у звичайній хаті. Після скасування Гетьманщини в Україні, тут розташувався Козелецький магістрат, потім Козелецьке повітове земство. В цьому будинку в 1862-1868 рр. працював український письменник та етнограф, автор першого в українській літературі роману «Люборацькі» Анатолій Патрикійович Свидницький, який працював акцизним чиновником. У часи радянської окупації – НКВС і в’язниця, при німецькій окупації – гестапо. Зараз у відреставрованому будинку працює дитяча бібліотека.
Коли бригадира Юхима Дарагана у 1762 р. відправили у відставку, він покінчив життя самогубством.
Так і не узнав батько долі улюбленої красуні Соні. Менша дочка отримала в Петербурзі європейську освіту, Софія була фрейліною імператриць Єлизавети Петрівни та Катерини ІІ. У 1764 р. її видали заміж за багатого князя Петра Хованського. Шлюб виявився невдалим, тому Софія залишила двір і повернулась у рідне село Семиполки. Княгиня започаткувала поміщицькі економії, де вирощували кращі породи свійських тварин.
Для зведення інституту шляхетних дівчат вона навіть пожертвувала земельну ділянку в районі Печерська, що у Києві.
Княгиня Хованська померла 2 серпня 1819 р. в Семиполках.
Невідомий художник. Софія Дараган. Поч. ХІХ ст.
Чернігівський художній музей.
Княгиня Хованська, уроджена Софія Юхимівна Дараган, стала прообразом головної героїні твору — княгині Катерини Дем’янівни у повісті Т. Шевченка «Княгиня».