UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Микола Самокиш

Микола Самокиш

41736335 Є у книзі рекордів України запис про те, що за 60 років творчого життя Микола Самокиш створив 11 тисяч картин, малюнків; як рисувальник пером Самокиш посідає одне з перших місць серед графіків Європи.
Прізвище Самокись, Самокиш отримував козак, який любив молоко, що скисло само собою (кисляк). 25 жовтня 1860 року у Ніжині на Чернігівщині в сім’ї листоноші народився старший із п’ятьох дітей Микола Самокиш. З чотирьох до восьми років хлоп’я виховувалося у с.Носівка у діда по матері – чернігівського козака Дмитра Сеника. Це було гарне дитинство з казками, піснями кобзарів, зі скарбами козацькими, які зберігав дід.
Освіту Микола здобував у Ніжинській гімназії, потім поїхав до Петербурга вступати в Академію мистецтв. Іспиту він не витримав, але отримав дозвіл займатися в батальної майстерні професора Б. Віллевальде на правах вільного слухача. І через рік його прийняли за конкурсом. Вчителями Самокиша сталі П. Чистяков, В. Якобі, Б.Віллевальде. Навчання було успішним, кожного року студент отримував премії, високі нагороди. За роки навчання в Академії він мав 7 медалей (5 срібних і 2 золоті). %d0%b2%d0%b5%d1%87%d1%96%d1%80-%d1%83-%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%bc%d1%83 У 1884 р. картину «Прогулянка» придбав П. Третьяков. Отже, українець отримав шанс стати «відомим російським художником», але, як і його однокурсники Сергій Васильківський, Геннадій Ладиженський, Петро Левченко, Порфир Мартинович, Опанас Сластін, з якими вони жили у «казьонці», на горищі в Академії, лишилися українцями. Кожного літа вони їздили в Україну на пленери, обійшли пішки всі козацькі січі. Цей гурток українських митців прагнув відтворити історичні події та національні особливості з життя й побуту українського народу.
У 1885 р. він отримав велику золоту медаль за дипломну роботу «Російська кавалерія повертається після атаки на ворога під Аустерліцем у 1805 р.»
З 1886 — 1889 рр.. М. Самокиш студіював у Парижі, займався в майстерні Едуарда Детайля. У 29 років за роботу «Табун рисистих маток» він отримав звання академіка. portrait_of_samokish-sudkovskaya У цьому ж році М. Самокиш одружився з вдовою художника Руфіна Судковського Оленою Петрівною (уродж. Бенардо). Самокиш-Судковська була на три роки молодшою за Самокиша, у 20 років учениця В.П. Верещагіна вийшла заміж, у 22 залишилася вдовою. Олена – відомий книжковий ілюстратор, ілюструвала О. Пушкіна, казку Єршова «Коник-Горбоконик». Олена та Микола працювали разом, брали участь у підготовці ілюстрованого видання «Мертвих душ» Гоголя (друкарня А. Ф. Маркса, 1901). В одному із залів Вітебського вокзалу (первинна назва – Царськосільський), зведеного в 1901-1904 рр., стіни прикрашені панно М. Самокиша і О. Самокиш-Судковської, присвяченими історії Царськосільської залізниці. У 1898-1900 рр. разом із С. Васильківським М. Самокиш працював над ілюстраціями до альбомів із історії України. Він обожнював писати козацькі битви, при цьому обов’язково досліджував місце дії. zapor-bila-korchmi
У 1904 р. у Харкові почали «вирішувати питання» про будівництво Міської школи малюнка і живопису. С.В. Васильківський і Н.С. Самокиш висунули умову, що фасади будівлі повинні були бути створені з використанням мотивів українського зодчества. І сьогодні у Харкові на вул. Мироносицькій зберігся під’їзд із розписом С.Васильківського та М. Самокиша. 1944-poxid-zap-na-krim
У 1894 — 1917 рр. Самокиш керував батальною майстернею Петербурзької Академії (з 1913 її професор і дійсний член). В Академії мистецтв викладав до 1918 року, коли Раднарком РСФСР скасував стару Академію і створив на її базі Державні вільні художні майстерні. Цього ж року М. Самокиш виїхав до Криму, а Олена Петрівна Самокиш-Судковська емігрувала у Париж, де померла 1924 р.
У 1918-1921 роках він жив у Євпаторії, де створив більше 30 картин, із 1922 року – в Сімферополі, де створив власну художню студію (студія Самокиша), яка стала основним регіональним центром художньої освіти. За радянських часів його підручник «Малюнок пером» перевидавався неодноразово. У 1936-1941 рр. професор Самокиш працював у Харківському художньому інституті. З 1938 року М. Самокиш – керівник батально-історичних майстерень Харківського і Київського художніх інститутів. У Харкові в майстерні Добровольського Микола Семенович познайомився з Наталією Добровольською. На початку війни вона овдовіла та разом із Самокишем виїхала до Сімферополя.
У цей час Микола Самокиш дізнався про голодування вдови І. Айвазовського. Він виїхав до Феодосії та забрав Анну Айвазовську-Бурназян до Сімферополя. Під час німецької окупації Криму (1941-1944), щоб не померти з голоду, він продавав картини. Основними покупцями були німецькі та румунські офіцери. Доволі беручка Наталія Добровольська вирішила одружити на собі 82-річного Самокиша. І хоч жив він із Роксан (Надією) Іванівною, Добровольська влаштувала таємний шлюб і оформила на себе заповіт.
«Визволителі» вирішили висунути художнику звинувачення у зраді Батьківщині, але від ув’язнення його врятувала смерть.
Микола Самокиш помер у Сімферополі 18 січня 1944 р.
На жаль, велику частину творів Самокиша удалося продати, але доля помстилася: Добровольська померла за загадкових обставин у поїзді, коли поверталася з Калінінграда в Харків.

Жов 25, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Місце клізми змінити не можнаВасиль Верещагін
You Might Also Like
 
25 лютого 1831 р.
 
Іванна Блажкевич
Comments: 2
  1. ГалинаМирослава
    8 years ago

    Завжди дуже цікаво читати Ваші дослідження. Дякую.
    Свого часу намагаючись зрозуміти позицію Самокиша, знаючи, що його перша дружина малювала царську родину та часто бувала у царських палацах, натрапила на цікаву інформацію в англійській вікіпедії: ,, During the German occupation, he worked with the “ОУНР” (Revolutionary Organization of Ukrainian Nationalists), but died before the occupation ended” (https://en.wikipedia.org/wiki/Mykola_Samokysh).
    Також цікаво написано в російській: ,,Отношения с Советской властью:

    «Представляется необоснованным говорить о симпатиях Самокиша к Советской власти, (…) тем более, что предыдущее творчество и биография художника также не дают для этого повода. Единственный рисунок на „революционную“ тему был сделан Самокишем в 1905 г. — „Драгунский разъезд на Выборгской стороне“: на нём изображено убийство из-за угла русского солдата революционером-дружинником… Но представители новой власти сами проявили интерес к прославленному художнику.
    — пишет историк Андрей Кручинин (журнал «Военная быль», N 5 / 1994 г.)»…

    Советская власть оценила талант и достижения Н. С. Самокиша и отмечала их почётными званиями, премиями, орденом. В советский период мастер создал живописные циклы о Гражданской войне («Разведка» (1923), «Пулемётная тачанка» (1930), «Н. А. Щорс в бою под Черниговом» (1938). Он был привлечён консультантом при создании самого масштабного художественного проекта Советской России до 1941 года — панорамы «Штурм Перекопа», им были выполнены работы «Переход Красной Армии через Сиваш» (1935), «Штурм Перекопа», «Штурм Перекопского вала» и др.). Однако, «Красный цикл» уравновешивается другим циклом — посвящённым казацкой доблести XVII века, Освободительному восстанию гетмана Богдана Хмельницкого («Въезд Богдана Хмельницкого в Киев в 1648 г.» (1929), «Бой Богуна с Чернецким под Монастырищем» (1931), «Бой Максима Кривоноса с Иеремией Вишневецким» (1934), «Гетманцы» (1934) и др.). Впрочем, и картины о Гражданской войне отнюдь не производят впечатления пропагандистски-коммунистических.

    «Нет у него какого-либо очернения, окарикатуривания Белых бойцов. Заслуживает, в данной связи, внимания неоконченное полотно Самокиша, «Поединок» (1938), где сошлись в смертельной схватке донской офицер и кавалерист-будённовец. Ещё секунда — и оба они падут замертво! Жертвами братоубийственной войны… И — будь эта работа анонимной — никто и не пытался б разгадывать, не стал бы задаваться вопросом: а на чьей же стороне симпатии автора?
    — пишет Михаил Девлеткамов (газета «Достоинство», N 10 / 1998 г.)».
    Самокиш сохранял связи с опальными украинскими интеллигентами 1930-х годов. Примечательна цитата из письма, отправленного Самокишу в июле 1936 года опальным академиком Д. И. Яворницким:

    «Многоуважаемый Николай Семёнович! В Ваши края едет на службу в Красную армию молодой врач Д. И. Якимюк. Это добрый казак, которого я хорошо знаю, так как жил у меня два года. Очень прошу Вас, дорогой Николай Семёнович, приласкайте его, как своего сына… Покажите ему шедевры своей кисти…” (https://ru.wikipedia.org/wiki/Самокиш,_Николай_Семёнович)”.

  2. Литвинов Андрій
    5 years ago

    Цікаво читати про українського художника, нажаль в наших школах про таку творчу особистість нам не розповідають

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image8 years ago Видатні люди2,879
Недавні записи
  • Галина Севрук. Корені
  • Микола Береславський
  • Микола Федюк
  • Сергій Сміян
  • Грицько Чубай
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожникживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачкозакиграфікТарас ШевченкогетьманісториккомпозиторОУНскульпторБогдан ХмельницькийбієналепейзажистХарківакторКапністкороль ФранціїМосковіяжурналісткалікармитрополитграфікаСергій КорольовбойчукістпортретистпейзажІван АйвазовськийкраєзнавецьілюстраторхудожницяОлег ОльжичОсип КуриласконцтабірЯрослав МудрийбойчукістиІван ФранкоВовкІван Сошенко
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok