(5) 16 вересня 1747 р. народилася старша дочка гетьмана України, президента Академії наук Росії графа Кирила Розумовського та Катерини Наришкіної, Наталія Загрязька, фрейліна при дворі шести російських імператорів.
Вона була не надто гарної зовнішності, горбата від народження, але розумна, жвава й люб’язна у спілкуванні, була улюбленицею усієї родини. Від народження дівчинка виховувалася французькою, перше слово сказала цією мовою. З трьох років мешкала у Глухові, куди було заслано її батька, там маля вивчило рідну мову. А російською вона до останнього дня говорила з акцентом і знала явно не досконало.
У ранній молодості вона жалувана званням фрейліни імператриці Катерини II, при цьому їй було дозволено залишатися при батьках. Наталія Кирилівна не поспішала виходити заміж і відмовляла багатьом женихам, поки двадцяти п’яти років від роду не закохалася. 24 жовтня 1772 вона вийшла заміж за вдівця Миколу Загрязького (1743-1821), скромного офіцера Ізмайлівського полку. Після весілля молоді жили в Петербурзі, в будинку графа К. Розумовського на Мойці, але недовго. Через інтриги двоюрідної сестри, графині Софії Апраксіної, Загрязькі переїхали на найману квартиру. У 1774 р. графиня зблизилася з Григорієм Потьомкіним, з графом Андрієм Шуваловим і його дружиною, уродженої Салтиковою; граф шанував світлий розум, обожнював її гостре слово, присвячував Наталії Загрязькій вірші.
Через власну недугу Загрязька не могла мати дітей, тому у 1777 р. удочерила свою племінницю Марію Васильчикову, дочку сестри Ганни Кирилівни, фактично відібравши її в батьків; зробила її спадкоємицею величезного багатства. Згодом одружила Марію з князем В. Кочубеєм.
Марія Васильчикова-Кочубей.
Рятуючись від війни 1812 року разом із загальним потоком біженців, Н. Загрязька прибула до Тамбова, де її чоловік мав будинок. У цьому будинку 27 серпня 1812, на другий день після Бородінської битви, народилася Наталія Гончарова – майбутня дружина поета О. С. Пушкіна, онука гетьмана П. Дорошенка; адже теща О. Пушкіна у дівоцтві була Загрязька (рідна племінниця чоловіка Наталії Кирилівни).
Після 30 років шлюбу Наталія Кирилівна роз’їхалася з чоловіком, що анітрохи не змінило їх дружніх відносин. Наталія Кирилівна говорила про свій шлюб: «Я могла б бути щасливою, якби не була з дитинства розпещена, будь-яка людина розлучилася б зі мною через мій нестерпний характер». Вона поселилася в будинку племінниці М. Кочубей, де тримала власні апартаменти з шести кімнат.
Добра пані з оригінальним гострим розумом користувалася величезним пошаною у вищих колах Петербурга, приймала у себе осіб царської родини. До числа осіб, які познайомилися з Наталією Кирилівною, коли вона вже була в глибокій старості, були поети В. Жуковський, П. Вяземський і О. Пушкін.
Якось між графинею і поетом відбувся діалог:
– Це ви одружуєтеся з моєю внучатою племінницею?
– Так, пані.
– Ось як. Мене це дуже дивує, мене не сповістили, Наташа нічого мені про це не писала … а тепер, коли ми поріднилися, сподіваюся, пане, що ви часто будете відвідувати мене …
З тих пір О. Пушкін часто відвідував Загрязьку, любив слухати її спогади; дев’ять розповідей, записаних зі слів старої, увійшло в його збірку «Застільні бесіди». До речі, якщо сюжет «Пікової дами» навіяний Пушкіну розповіддю Голіцина, про те, як він програвся і прийшов до бабусі Наталі Петрівни Голіциної просити грошей. Грошей вона йому не дала, а назвала три карти, призначені їй у Парижі Сен-Жерменом. То в образі старої графині із «Пікової дами», за визнанням О. Пушкіна, багато схожості з Н.Загрязькою.
П. Соколов. Н. Загрязька. 1821 р.
Вона щедро допомагала бідним і протегувала всім, хто здогадувався її про це попросити, і їй рідко відмовляли …
Загрязька відмінно зберегла своє здоров’я, яке почало слабшати на 90-му році життя, зір став їй змінювати, вона втратила сон, але графиня не змінювала спосіб життя і за день до смерті в останній раз вийшла до вітальні, наповненої рідними та знайомими, і зіграла в бостон. В карти вона грала поганенько, але любила товариство. Крім того, відвідувачі знали, що виграш графиня віддає бідним, тому старалися їй програвати. Після гри залишалися у ній вечеряти. Після вечері не можна було негайно розходитися; треба було ще посидіти деякий час. Поки старенька не кінчить свого пасьянсу. Вона не любила рано лягати спати й утримувала своїх гостей як можна довше …
Померла Наталія Кирилівна Загрязька 19 травня 1837 р. о сьомій годині, похована в Олександро-Невській лаврі.
Залишити відповідь