Останній із роду засновників Асканії-Нова барон Едуард фон Фальц-Фейн побачив світ 14 вересня 1912 р. у селі Гаврилівка на Херсонщині. Його батько – Олександр Едуардович Фальц-Фейн, агроном, найбагатший землевласник півдня України, брат засновника заповідника «Асканія-Нова» Фрідріха Фальц-Фейна. Мати Едуарда, Віра Миколаївна, дочка адмірала флоту Єпанчіна. У першому шлюбі дружиною батька була Анна Цугаловська, сестра Катарини Достоєвської; вони мала двох дітей: Ольгу і Олександра. Едуард був родичем Достоєвського і Набокова. Племінник Е. фон Фальц-Фейна — міністр із аграрних питань Ліхтенштейну.
Сім’я мала власні «ЗМІ, заводы-пароходы», діти учили німецьку та французьку мови з пелюшок. За спогадами барона, його тримав на руках цар Микола ІІ. Під час державного перевороту родина гостювала у родичів у Петербурзі, тому побачили всі принади червоної влади – і втекли. А дядькові Еда, засновникові Асканії-Нова, втекти не вдалося: Фрідріха Фальц-Фейна на початку 1918 р. у Москві було арештовано як німецького шпигуна й поміщено в Бутирку. У в’язниці він переніс інсульт, ліва сторона тіла була паралізована. Завдяки протестам учених-біологів у серпні 1918-го був звільнений і виїхав до Німеччини. Важко було степовику Фальц-Фейну жити в місті. Через хворобу серця він мусив лягти до санаторію професора Даппера в Бад-Кіссінгені, де 2 серпня 1920 р. помер від серцевого нападу. Похований на старому берлінському цвинтарі «Дванадцяти Апостолів», на могильному камені зображено двох степових орлів і напис: «Тут покоїться знаменитий засновник Асканії-Нова».
Родина Еда емігрувала до Німеччини, згодом була Франція і – князівство Ліхтенштейн. Ед захопився спортом, був чемпіоном Парижа з велогонок (1932). У 1936 р. Фальц-Фейн коментував Олімпійські ігри в Німеччині, за що удостоївся звання кращого репортера газети – «Золоте перо». У 1936 р. він створив у князівстві Олімпійський комітет і очолив його.
У час Другої світової займався туризмом, відкрив у Вадуці (Vaduz) крамницю сувенірів.
У 1951, 1953 – 1973 рр. барон Фальц-Фейн був президентом Асоціації велосипедного спорту Ліхтенштейну. У 1956, 1972 рр. був прапороносцем збірної Ліхтенштейну на Олімпійських іграх.
Красень-спортсмен подобався жінкам і частенько закохувався. Як його тільки не називали газети: Казанова ХХ ст., Дон Жуан, Європейський плейбой, але барон мав мотто: «Усіх жінок треба кохати!». Двічі він навіть пробував одружуватися.
Перша дружина барона Едуарда фон Фальц-Фейна англійка з родини Георга V, Віржинія Кюртис-Беннет, дочка англійського лорда, колишнього міністра фінансів Великобританії.
Вінчання відбувалося в Лондоні, 1950 р. Від цього шлюбу народилася дочка Людмила, яка живе в Монте-Карло. Дружина так прагнула перевиховати чоловіка, прищепити йому англійські манери, що барон вирішив: «Я одружився з Англією!». На щастя шлюб був коротким: американський письменник його врятував.
Перехідний період, коли красень переходив із рук у руки, це 10 років відпочинку. Унікальні коханки: 
незрівнянна принцеса Сорайя, колишня дружина іракського шаха, 
співачка і кіноакторка Зара Леандер (на знімку), голівудська зірка Джоан Кроуфорд, графиня Лілліан Алефельд, яка стала дружиною киянина танцівника Сержа Лифаря.
І враз закружляло: Мюнхен, 1965 рік, два тижні кохання і весілля.
Красива німкеня манекенниця Христина Шварц померла від передозування наркотиків у 1977 р.
Втім за спортом і коханням барон Едуард Фальц-Фейн не забував землі батьків, хоч вперше зумів приїхати в край дитинства після 80 років.
У місці свого народження, в Гаврилівці, Едуард фон Фальц-Фейн побудував церкву; виділив гроші на реставрацію садиби Фальц-Фейнів у «Асканії-Новій»; став одним із засновників Фонду «Асканія-Нова». Він викупив полотно Івана Айвазовського, подароване його бабусі Софії, і повернув у Асканію-Нова.
Придбав архів свого коханого друга Сержа Лифаря, який продавали в Монте-Карло; дягілевську частину бібліотеки передав НАН України.
Подарував барон галереї Воронцовського палацу картину Левицького «Портрет князя Григорія Потьомкіна».
Барон Фальц-Фейн повернув у Лівадійський палац килим із зображенням сім’ї Миколи ІІ — подарунок іранського шаха.
