UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Мирон Зарицький

Мирон Зарицький

19 серпня 1961 р. упокоївся 72-річний Мирон Зарицький – класичний український інтелігент; «поет математичних формул»; який вільно володів грецькою (написав історію грецької математики, звісно – грецькою), давньоєврейською, латиною, німецькою, польською, російською мовами; писав математичні статті англійською, французькою, італійською та іспанською мовами;
– батько Катерини Зарицької, голови підпільного Українського Червоного Хреста, особистої зв’язкової командира УПА Романа Шухевича, багатолітнього в’язня польських і радянських в’язниць;
– тесть Михайла Сороки, засновника у Воркуті підпільної організації «ОУН-Північ», автора гімну учасників Кенгірського повстання 1954 року;
– дід художника-графіка Богдана Сороки.
Лицарем герба «Новина» вийшов із боїв під Віднем у 1683 р. шляхтич Стефан Зарицький. Рівно через 200 років шляхтич Іван Зарицький брав участь у польському повстанні 1863 р. проти Росії. Після поразки переїхав до Галичини, висвятився на греко-католицького священика і народив дев’ятьох дітей. Один із шести синів, о. Онуфрій служив парохом у с. Стара Могильниця, нині Теребовлянського району Тернопільської області, його дружина Софія була донькою Антона Слоневського – настоятеля церкви в с. Криве, що біля Бережан.
Мирон Зарицький народився 21 травня 1889 р. у селі Могильниці в сім’ї священика УГКЦ Онуфрія Зарицького. Мірка ріс, як картопля у льосі: кволий, хворобливий; батьки постійно опікувалися його здоров’ям. Самотній, маломовний первісток рано навчився читати, писати й рахувати. У свого діда Антона Слоневського в с. Кривому закінчив початкову школу.
Десятилітнім став гімназистом, але вчився у «розстрочку»:
– Перші два класи у Бережанах закінчив на «відмінно». Коли ж Мірко відкрив для себе ставок, самотужки навчився плавати і пірнати, – нерви бабуні не витримали і його перевели до Тернопільської української гімназії. Не знаю, чим озеро Тернополя краще за став у Бережанах, хіба ближче до гімназії.
– І знову два роки навчання: закінчилося тим, що п’ятикласник оприлюднив (крейдою на плечах плаща учителя) діагноз «Ідіот».
– Далі рік гриз граніт науки вдома під наглядом батьків. Склав іспити за п’ятий-шостий клас екстерном.
– З сьомого класу навчався у класичній гімназії в Перемишлі, де Мирон Зарицький відкрив для себе античний світ: мову, літературу, філософію.
Випускні склав на «відмінно», батькам вдарив телеграму: «Матура з відзнакою, порожній гаманець у кишені».
М.Зарицький у 1907 р. вступив до Віденського університету, де слухав лекції з природознавства і філософії. Це був найщасливіший рік! Віденська опера (там він слухав Енріко Карузо!), концерти, бібліотеки, книжкові крамниці приносили Міркові насолоду, але забирали геть усі кошти і доводили, що хліб і вода – не найкраща дієта. Та коли він приїхав на канікули до батьків, ті зрозуміли, що здоров’я у сина на навчання не вистачить – і перевели сина до Львівського університету. Тут він учився у Вацлава Серпінського, який у Варшаві був учнем видатного українського математика Георгія Вороного. Мирон Зарицький зацікавився теорією множин. Після закінчення в 1912 р. університету М.Зарицький склав іспит з педагогіки, одержав диплом вчителя математики та фізики середніх шкіл із польською й українською мовами навчання; учителював у приватних і державних гімназіях Белза, Збаража, Коломиї і Тернополя. За географією гімназій п. Мирон навіть визначав знаменні події:
– у Збаражі він одружився з Володимирою Зафійовською (по-домашньому Дзюня) із родини греко-католицького священика с. Бариші, що неподалік Бучача;
– у Коломиї в їхній сім’ї знайшлася донька-одиначка Катерина.
Та прийшла перша світова. У 1914 р., у соту річницю від дня народження Т.Шевченка, на відкритті Народного Дому в Новому Селі на Збаражчині, куди перевели о. Онуфрія, він закликав односельців «кувати тут долю нашої дорогої України». Невдовзі загін російської армії, розмістившись у Народному Домі, знищив бібліотеку «Просвіти», а о. Онуфрій разом із 400 священиків УГКЦ був запроторений у Сибір.
Мирон Онуфрійович Зарицький вступив добровольцем до лав Українських Січових Стрільців, разом із армією у 1915 р. перейшов Збруч та через два роки захворів на тиф і повернувся з фронту.
З вересня 1925 р. у Львові він викладав математику у філії Академічної гімназії, в гімназіях сестер Василіянок, у приватній німецькій та польській гімназіях. Учні любили й шанували незбагненного Мирона Зарицького. Завжди серйозний вираз обличчя, блискучі, дотепні пояснення – і «до дошки…». Інколи учень отримував приз – геть з уроку шпацирувати; бонус – сигарету. Про свого вчителя професора Зарицького у книзі «Високий Замок» написав всесвітньо відомий фантаст Станіслав Лем, який з 1932 р. учився у II чоловічій гімназії.
У цей час Мирон Зарицький поринув у вир науки: він працював у наукових бібліотеках, багато друкувався. У березні 1927 р. Мирона Зарицького обрали дійсним членом Наукового товариства імені Т.Шевченка. Працю «Деякі основні поняття аналізу положення з точки зору алгебри логіки», опубліковану в польському журналі Fundamenta Mathematic, у Львівському університеті сприйняли за докторську дисертацію, і в жовтні 1930 р. йому було присуджено вчений ступінь доктора філософії.
Щосуботи Мирон Зарицький відпочивав. Він йшов на засідання Львівської секції Польського математичного товариства, дискусії після яких часто продовжувались у кав’ярнях. Skozka knajpa
З часом улюбленим місцем львівських математиків стала кнайпа «Шкоцька» або «Шотландська» на розі сучасних вулиць Герцена і Фредра. Потім – додому, там очікував бридж.
Про значимість наукових здобутків М. О. Зарицького згадував його друг професор Микола Чайковський, який писав, що про це «може свідчити хоча б той факт, що на праці українського вченого посилаються або цитують їх окремі положення французькі та німецькі математики Фреше та Гільберт, колишній учитель нашого земляка професор В. Серпінський та інші». У ті роки М. Чайковський виїхав до Одеси (УСРР), отримав посаду професора і писав М. Зарицькому: «Мірку, приїжджай, є для тебе посада завідувача кафедри математики». Мірко не поїхав, а Микола отримав десятку концтаборів.
Восени 1935-го у Варшаві проходили судові засідання у справі вбивства Броніслава Пєрацького.
yr_Picture_file_path_8159 На лаві підсудних Катруся Зарицька, яка допомогла Грицеві Мацейку, вбивці міністра, перетнути кордон. Мирон Зарицький взяв відпустку у польській гімназії, подався у справах дочки. Двадцятирічна Катруся отримала вісім років ув’язнення. Коли Зарицький повернувся, зайшов до класу привітався, учні не сідали (протест поляків?). Кращий учень із математики сказав: « Пане професоре, прошу прийняти від нас глибоке співчуття з приводу арешту Вашої доньки».
Відбуваючи покарання у Станіславській в’язниці, Катря зустріла товариша дитячих років Михайла Сороку. Він співав у церковному хорі при тюремній капличці, а Катруся ходила туди на богослужіння. У них обох попереду був п’ятирічний термін ув’язнення «за націоналістичну діяльність». Перемовлятися між собою в каплиці політичним заборонялося, тому розмовляли лише їхні очі. А посередником між їхніми серцями був душпастир Тарнавецький, через якого Катруся й Михайло листувалися.
Після звільнення з в’язниці Катерина та Михайло 5 листопада 1939 року взяли шлюб у церкві Св. Юра. Настали щасливі дні їхнього подружнього життя. Mixajlo
Михайло вступив до Львівського університету на математичний факультет, відвідував мистецькі курси. Цілих чотири місяці вони насолоджувалися життям.
У грудні 1939 року Мирон Зарицький почав працювати у Львівському університеті; Стефан Банах був деканом фізико-математичного факультету, а Мирон Зарицький – його заступником. Ніхто ніколи не запізнювався на його лекції. Студенти годинами слухали лекції, які Мирон Онуфрійович читав без конспектів. Часто приймав студентів вдома за філіжанкою кави й канапкою, як тоді було заведено у Львові. Заочники складали іспити вдома у вченого, але одного дня будинок затремтів від обуреного крику Зарицького: професору пропонували хабар! Три дні він не міг оговтатися. Мда… де москалі – там хабарі.
22 березня 1940-го «визволителі» постукали в їхній дім, Катрусю «викликати на розмову». Михайло заступився за дружину, тому його арештували: «націоналіста» відправили до 2-ої Львівської тюрми, а «націоналістку» – у «Бригідки». Там і народився у Катрусі Богдан Сорока, Михайло довідався про народження сина у Воркуті. Правдами й неправдами дід із бабою вирвали з рук влади Богданка, не потрапила кровиночка до дитбудинку. Попереду у Катрусі та Михайла відбули 59 років ув’язнення; 32 роки подружнього життя, з яких разом були – 4 місяці.
У роки Другої світової вчений разом зі студентами чергував у військових госпіталях. З поверненням «визволителів» Мирон Онуфрійович був продеканом, на професорський пайок отримував тюльку; батьківський будинок націоналізували.
У 1945—1947 рр. Мирон Зарицький був деканом фізико-математичного факультету, почергово очолював дві математичні кафедри. Роботу в рідному Львівському університеті поєднував із читанням лекцій у Львівському політехнічному інституті та новоствореному Ужгородському університеті. Опублікував близько 60 наукових праць із різних галузей математики. Немало часу забирали улюблені книги з мистецтва, світової літератури, філософії. Мирон Онуфрійович захоплювався поезією Шекспіра і Пушкіна; окремі розділи поеми Пушкіна «Євгеній Онєгін» переклав українською мовою. Доводилося працювати вночі, пити багато міцної чорної кави. Але це не міняло порядків у домі: суботній бридж; при першій нагоді відвідувати оперу, театр Заньковецької.
Ніколи ні за яких обставин Мирон Зарицький не послуговувався російською мовою. Якось ще за Польщі подружжя Зарицьких було в польському товаристві, розмовляли польською. Після недоброзичливого вислову про українців професор підвівся й сказав: «Дзюнко, ми йдемо додому. Тут ображають мій народ» Як таке читати, коли «всьопропалі» політики в Україні не обурюються, зазираючи в рота Путіну, по-ідіотськи хіхікають?!
Не забували вони лагодити посилки, передплату преси, листування з Катрусею та Михайлом. А ще був веселий шибеник – Богдан, якого виховували старенькі. Bogdan Soroka При цьому дід і баба говорили протилежні речі. Бабуня казала: «Не принось додому двійок». Дідусь вів своє: «Без двійок учня не буває!». Але ж вивели Богдана в люди! І бабуня, яка годинами декламувала Шіллера німецькою по пам’яті. І дідусь, який проводив артпідготовку перед походом у театр: читав онукові монологи з «Гамлета», заставив хлопця вивчити монолог «Бути чи не бути?» – тільки потім пішли на виставу.
Сидячий стан життя, недосипання підривали здоров’я: гіпертонія, у 67 років – інсульт, параліч правої сторони тіла. Професор почав уникати людей, соромився своєї «туші».
У серпні 1961 р. 72-річний Мирон Зарицький отримав другий інсульт, пролежав тиждень у комі на Спаса відійшов у вічність.

Сер 22, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Дмитро ЛизогубЙо́зеф Е́нґель
You Might Also Like
 
Джеймс Бонд
 
Ісак Дунаєвський

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Видатні люди1,806
Недавні записи
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
  • Отак-то, малята…
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу
  • Зіновій Косоноцький до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.