UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Білим по білому

Білим по білому

Мій народ заїли будні,
Скаламутили душу його
Люди!
Само спалюйте ницість,
України не цурайтеся,
Рідною мовою
Щодня причащайтеся!
Автор цих рядків, Ірина Сеник народилася 8 червня 1926 року у Львові в родині колишнього січового стрільця Михайла Сеника та Марії Сеник. Навчалася у народній «Рідній Школі» ім. Короля Данила, приватній дівочій гімназії Іллі та Іванни Кокорудзів (Українське педагогічне товариство). Віршувати розпочала у 9-річному віці, — писала потайки на клаптиках паперу. З 1939 року — член Юнацтва ОУН, з 1941 року стала членом ОУН. Працювала в крайовому відділі пропаганди, в митрополичій консисторії під керівництвом Андрея Шептицького. Після смерті матері, батько забрав Яринку з собою в ліс, щоб вона не потрапила до Німеччини. Була дівчинка і куховаркою, і санітаркою. У 1944 році вступила на факультет іноземних мов (англійська філологія) Львівського університету.
Після війни, у 1945 році, потрапляє до тюрми на Лонцького. За звинуваченням у зв’язках з УПА засуджена у 1946 році на 10 років концтаборів у Сибіру («Озерлаг», «Ангарлаг» Іркутської області) та довічне заслання. Та молодість була оптимістичною:
А я ще вернуся у Львів,
І буду в ньому вічно жити,
Бо там розцвів мій перший спів,
Найпершого кохання квіти.
Десять полинових років серед грабіжників і повій, де «шибки од мату посиніли», дозрівала дівоча самотність під чужими зорями. Ірина Сеник карбувала журбу в поезіях:
Білі кетяги, білі!
Побіліла калина.
Сиві скроні, ой сиві!
Посивіла дівчина
У концтаборі жінки шили білизну, а нитки та шматки, які удавалося затаїти, Ірина пускала в дію: вишивала свої поезії білим по білому; вишивала українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків. Вийшла з табору у 1956 році з 2-ю групою інвалідності.
І знову неволя — заслання в сибірському Анжеро-Судженську, Кемеровської області. У ті часи слово «зек» розшифровували як забайкальський комсомолець. Про ті часи БАМу Ірина Сеник писала6
Навколо Братська
Могили братські
На трупах в’язнів тисячі трас
На трупах в’язнів тисячі ГЕС:
«Тут ми страждали,
тут ми вмирали –
Звучить понурий стукіт колес…
Там заочно закінчила курси медсестер. У 1968 році закінчився термін заслання. Після заслання Ірина Сеник приїхала до Івано-Франківська, недовгий час працювала медсестрою з ув’язненими у туберкульозній лікарні. Познайомилася з В’ячеславом Чорноволом, Валентином Морозом та іншими діячами руху опору; допомагала у поширенні самвидаву. У грудні 1969 року підписала заяву 16-х колишніх політв’язнів «Знову камерні справи?» на ім’я Голови Президії Верховної ради УРСР, яка спрямовувалась проти практики засудження в ув’язненні.
Черговий арешт відбувся у 1972 році. Вирок суду — 6 років ув’язнення та 5 років заслання. Ув’язнення відбувала разом з Катериною Зарицькою, Іриною Калинець, Ніною Строкатою-Караванською, Надією Світличною, Оксаною Попович, Стефанією Шабатурою в таборі «Дублагу» (ЖХ-385/3 в с. Барашево Теньгушівського району, Мордовія).
У 1978 році за виступ на похованні Влодка Івасюка особливо небезпечна рецидивістка була етапована на п’ятирічне заслання. Після місячного етапу доставлена до м. Уш-Тобе Талди-Курганської області, Казахстан. На засланні, у 1979 році стала членом Української Гельсінської групи. В той час, коли імперія співала «Мой адрес – Советский Союз», у Нью-Йорку побачили світ збірки поезій «Нездоланий дух» та «Сувій полотна», а у Канаді опублікували книгу її вишитої поезії «Біла айстра любові».
Звільнилась у 1983 році з забороною працювати за фахом. Після звільнення повернулась в Україну та поселилась не у Львові, а у Бориславі. У 57 років одружилась із колишнім політичним в’язнем Василем Дейком. У 1990 році брала участь у створенні партії «Державна самостійність України». Останні роки життя була прикута до ліжка.
Померла Ірина Сеник у 83 роки 25 жовтня 2009 року.

Чер 9, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Яків ЩоголівАвтор не занудних підручників історії
You Might Also Like
 
Дом Периньон
 
Нащадок гетьмана Івана Сулими
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image9 years ago Видатні люди1,792
Недавні записи
  • Братчики
  • Іван та Андрій Дудровичі
  • Атей
  • В’ячеслав Хурсенко
  • Юзеф Ельснер
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачТарас ШевченкокозакиграфіккомпозиторгетьманскульпторОУНісторикакторпейзажистбієналеХарківБогдан Хмельницькиймитрополиткороль ФранціїМосковіяілюстраторпортретистбойчукістШевченкоСергій КорольовпейзажКапністІван АйвазовськийкраєзнавецьлікарпедагогжурналісткаграфікаІван Франкокалендаргенерал-майоракварелістОстрогІван ШишкінЛьвів
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok