27 червня 1913 р. у Харкові на 49-му році упокоївся Дмитро Міллер, український історик, дослідник історії Гетьманщини й Слобожанщини.
Надзвичайно скромна людина, невтомний трудоголик, справжній українець народився у селищі Котельва Полтавської області у дворянській сім’ї. Освіту здобував вдома, потім у гімназії в Охтирці, у харківській Першій чоловічій гімназії. Вищу освіту отримав на історико-філологічному факультеті Харківського університету, який закінчив з відзнакою та ступенем кандидата історичних наук. Учень академіка Дмитра Багалія. У ті часи для дітей навіть багатих батьків було престижно самому підробити копійку, тому студент Дмитро працював нічним коректором у газеті «Южный край». Згодом обрав місце серед улюблених фоліантів: працював помічником бібліотекаря в Харківському університеті. Там, риючись у книгах, почав працювати над історичними розвідками. Д. Міллер створив брошури про О. Розумовського, Г. Потьомкіна, Х. Алчевську, Д. Багалія, історичні розділи до 8-го тому видання «Народная энциклопедия» (1912), у співавторстві з Д. Багалієм написав «Історію Харкова за 250 років його існування». 
Дуже перегукуються з нашим часом праці Дмитра Міллера з історії Лівобережної України: «Суди земські, міські та підкоморські у 18 ст.» (1895) та «Перетворення козацької старшини на дворянство» (1897).
Залишити відповідь