Дивно складається мозаїка життя, переплітаються долі та імена… У день народження Костя Широцького подумалося мені.
Училися в семінарії Кам’янця-Подільського двоє друзів Степан Руданський і Іван Квартирович. Вони жили під одним дахом, бо винаймали житло у вдови Княгницької. І закохалися друзі в дочку хазяйки, Марію. Не зобідився Іван, коли побачив, як першим коханням світилися Степан Руданський і Марія Княгницька. Після семінарії Степан поїхав до Петербурга: домовилися, що повернеться – повінчаються. 
Коли ж Степан поступив до медико-хірургічної академії, відмовився від ситого попівського життя, його батько відмовився допомагати й знати сина. Мати Марії заборонила дочці й думати про хлопця. І Степан Руданський з Петербурга виспівав слова та музику пісні «Повій, вітре, на Вкраїну».
Що ж, «Не за Степана, так за Івана» – і 17-річна Марія стала дружиною Івана Квартировича. Вони в мирі та злагоді прожили 12 років. Марії не було й тридцяти, коли вона померла, того ж року не стало трьох їх діток.
Єдина дочка Квартировичів вийшла заміж за священика Віталія Широцького і від цього шлюбу 7 червня 1886 року народився Кость Широцький (онук Івана Квартировича та Марії Княгницької) – видатний український історик мистецтва.
Син священика навчався в тульчинській духовній школі, а потім у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, де одночасно працював у Артистично-промисловій школі художника В. Розвадовського. Учень Ю. Сіцінського, випускник Петербурзького археологічного інституту та університету був доцентом при кафедрі історії мистецтва, брав активну участь у житті української громади в Петербурзі. Досліджуючи творчість Т. Шевченка, Кость віднайшов у Каневі Ликеру Полусмак, зробив записи з її слів.
Широцький почав повертати українцям славу так званих «великих російських художників», опублікував розвідки «Український художник Тропінін», «Дещо з української творчості артиста-маляра Тропініна», «Життя і діяльність Григорія Кириловича Левицького» (1914).
Кость Широцький у Петербурзі познайомився зі студенткою Бестужевських вищих жіночих курсів Надією Суровцевою, зустрічався з нею в Умані, удвох їздили в село до її батьків. Закоханий юнак посватався, але взаємини з гордою дівчиною не склалися. Тоді він з головою поринув у вивчення оригінальної народної творчості галичан і буковинців, цілими тижнями подорожував із записником і фотоапаратом, харчуючись абияк, що призвело до туберкульозу кишкового тракту.
У 1917 р. розпочав курс лекцій з історії мистецтва в Київському університеті, опублікував цінний фактичним матеріалом, ілюстрований путівник мистецькими пам’ятками «Київ», присвятив його Поліні Кульженко. Залишив два томи історії українського мистецтва. За часів визвольних змагань К. Широцький був організатором секретаріату освіти в уряді УНР.
Влітку 1918 р. вченого обрали професором по кафедрі мистецтва Кам’янець-Подільського державного українського університету, та працювати йому не судилося.
Зовсім знесилений виїхав до батьків в с. Білоусівку, сподіваючись поправити здоров’я, але суботнього дня 13 вересня 1919 року на 33-році Кость Широцький помер.
