Осипенко Поліна, хоч її ім´я при хрещенні було Пелагея, народилася 8 жовтня 1907 року (за офіційними даними, в дійсності – 7 жовтня 1905 року) у козацькій слободі Новоспасівці. Дівчинка була дев´ятою в родині Дениса Дудника, батько працював ремісником і сім´я не бідувала. Поліна навіть одержала освіту у двокласній церковнопарафіяльній школі.
У лютому 1926 року 20-літня птахівниця Поліна вийшла заміж за односельця Степана Гов´яза. Він був військовим льотчиком, тому 4 роки родина жила нарізно. У квітні 1931 року Поліна поїхала до чоловіка у Качу. Степан домігся, щоб дружину влаштували прибиральницею в їдальні, потім офіціанткою, зрештою заступницею завідувача. Залюблений у небо чоловік зумів підготувати дружину до вступу в Качинську школу військових пілотів. Поліна Гов´яз закінчила її 1933 року і одержала призначення до Харківського гарнізону командиром ланки, її розлучили з чоловіком: його відправили до Ростовської області. Степан – талановитий льотчик, але його біографія не пасувала майбутній героїні. Він не поривав зв´язків із дружиною, тому його ізолювали до концтабору.
Далі у Поліни була служба в Житомирі, Києві, їй рекомендували вийти знову заміж. 1934 року вона стала дружиною військового льотчика Олександра Осипенка, який пізніше став Героєм Радянського Союзу за війну в Іспанії, генерал-лейтенантом авіації. Навесні 1935 року Поліна Денисівна одержала призначення до Московського військового округу, потім посаду інспектора ВПС при Генштабі.
Готуючись до Всесоюзної наради дружин керівного складу РККА у Кремлі, її біографію старанно почистили: зробили на два роки молодшою, осучаснили ім´я, у графі соціальне походження з´явився запис – наймичка, відомості про перший шлюб зникли. На нараді її представили керівництву країни. З високої трибуни вона заявила: “Обіцяю літати вище за всіх дівчат світу!” За активну громадську діяльність Осипенко нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.
Коли жінка вирішила йти на рекорди, їй сприяли в усьому. 22 травня 1937 року Осипенко встановила світовий рекорд, на гідроплані піднялася на висоту 9 100 метрів. Через два дні вона встановила ще два світові рекорди при перельоті з вантажем. На гідролітаку Поліна Денисівна подолала висоту 7009 м із вантажем у 1000 кг.
Після рекордів висотних вирішила перелетіти СРСР з півдня на північ. Маршал Ворошилов дав їй дозвіл на переліт і добір кадрів. 2 липня 1938 року екіпаж, у якому були другим пілотом Віра Ломако, а штурманом Марина Раскова, установив світовий жіночий рекорд польоту по прямій (Севастополь-Київ-Новгород-Архангельськ). Капітан Осипенко удостоїлася нагороди орденом Леніна, а Твардовський написав “стішок”: “Над великой русской равниной, над простором нив, лесов и вод- Лётчица по имени Полина Совершила славный перелёт. Того ж року вийшла книга Поліни Осипенко про цю подію “От Чёрного к Белому морю”.
24 вересня 1938 року на двохмоторному ДБ-2 Гризодубова, Осипенко і Раскова встановили світовий рекорд дальності перельоту для жінок (6450 км за 26 годин 29 хвилин без посадок). Екіпаж сів у тайзі і тільки 3 жовтня їх віднайшли з повітря. Усі три жінки одержали звання Героя Радянського Союзу (першими серед жінок).
1 травня 1939 року Поліна Осипенко брала участь у військовому повітряному параді над Красною площею в групі швидкісних винищувачів. Після параду сказала друзям про намір летіти в Америку до Нью-Йорка.
11 травня 32-річний майор Поліна Осипенко і комбриг, Герой Радянського Союзу Анатолій Серов загинули на спареному літаку. Певно, обоє наблизились до влади на небезпечну відстань. Правдивої причини загибелі не відомо й сьогодні.
Дружина Анатолія Сєрова і мати його сина, Валентина Сєрова красуня-акторка з Харківщини була тоді офіційною коханкою наближеного до сталінського двору Костянтина Симонова. Мала В. Сєрова надто афішований роман із маршалом Костянтином Рокосовським.
К. Симонов, її другий чоловік, присвятив Валентині вірш «Жди мене». У шлюбі вони мали дочку Марію. Костянтин Симонов пішов до іншої музи і навіть на похорони Валентини не приїхав. Кинув фразу: «Мне и многим верная жена.»
