10 травня 1775 р. Катерина ІІ підписала указ про спорудження Дніпровської лінії укріплень; до складу семи фортець увійшов форт Олександрівський (Запоріжжя).
Коли москалі захопили козацькі степи, запорожців вислали на Північну війну та будівлю Петербурга, а їхні зимівники привласнили й хутко заходилися будувати форти, міста. Здійснювали наказ Потьомкіна: «заселити усякою сволотою та побільше!» Заселили… й маємо нині «п’яту російськомовну колону».
От тільки українцям туди селитися було заборонено. Був такий зимівник у сучасному Дубовому гаю у Запоріжжі.
Між двома річками Сухою та Мокрою Московками почали будівництво форту (Малий ринок); біглі та каторжні будівельники оселилися у форштадті (район Анголенка). За єдину зиму вони вирубали майже всі дуби на дрова. На ковилових степах зайди висадили капусту (найкраща ж бо закуска!). У цій місцині українцям не дозволяли селитися.
За річкою Московкою, де колись ходили на нерест осетри, що нині зветься червоною водою, й осіли козаки з Полтавщини: дід Капустян (балка Капустянка), отаман Нешкреба (слобода Нешкребівка).
Далі приборканням запорожців зайнялася московська церква. Рівно через 20 років, 10 травня 1795 р., слобода Нешкребівка, в якій жили козаки-переселенці з Полтавщини, була перейменована на Вознесенівку. Це сталося після будівництва церкви Вознесіння Господнього, що знаходилася в районі Центрального бульвару нинішнього Запоріжжя, за трамвайною колією униз до Дніпра.
Отакі-то москалики брати, ласі чужеє брати, хазяїнів із дому виганяти!
