Онуки Івана Айвазовського. Михайло Латрі

Іван Айвазовський був двічі одружений. З першою дружиною мав чотирьох дочок-красунь.
Для дівчат матуся ретельно добирала пару і видавала заміж по порядку, починаючи зі старшої Олени Іванівни Айвазовської. Її чоловіком став лікар одеської міської лікарні Пелопід Савич Латрі.
Мав Айвазовський дев’ять онуків, трьох від старшої дочки Олени (Олександр, Софія, Михайло), але тільки старший онук старшої дочки отримав родове прізвище (до речі не найулюбленіший, бо обожнював дід тільки Костю Арцеулова). Для цього Айвазовський звернувся до царя; імператор Микола II задовольнив прохання художника. Коли Олександр Латрі закінчив кадетський корпус, з шістнадцяти років внукові перейшли прізвище, герб і «достоїнства дворянського роду». Олександр Айвазовський усе життя збирав родинний архів, написав мемуари про свого діда і родину «Із далекого минулого… І.К. Айвазовський», які англійською мовою переклав його племінник Генрі Сенфорд.
Кожній дочці Айвазовський заповідав маєток у Криму: Шейх-Мамай, Баран-Елі, Роман-Елі, Отузи та палаци на Набережній у Одесі, Ялті, Феодосії.
Дітей від другої дружини не було.
За деякими свідченнями у Айвазовського була позашлюбна дочка.
Михайло Латрі, художник із кераміки, представник кіммерійської школи живопису, народився 31 жовтня 1875 р. в Одесі в сім’ї старшої дочки Айвазовського Олени Іванівни та лікаря Пелопіда Савича Латрі.
Дитинство хлопчика пройшло в Ялті на Морській, де стіни материного дому були завішені картинами Айвазовського. Звісно, що здібний хлопчик проявив інтерес до моря та мистецтва. З трьох років жив в Одесі. Значну частину дитинства провів у Феодосії, де дід був першим учителем живопису та хрещеним батьком більшості дітей. Після закінчення Михайлом Рішельєвської гімназії 79-річний Айвазовський забрав онука та поїхав із ним до Петербурга, порекомендував юнака А.Куїнджі.
Та навчання у пейзажному класі Петербурзької АМ було недовгим: у 1897 р., коли з Академії пішов А.Куїнджі, Латрі перервав навчання та відправився в мандри Грецією, Італією, Туреччиною, Францією. Учився в Мюнхені у Ш. Холлоші та Феррі-Шмідта. У 1899 р. повернувся до Санкт-Петербурга і був зарахований до Академії мистецтв вільним слухачем. У 1902 р. отримав звання професійного художника за картину «Осінній вітер». На початку 1900-х рр. завідував Феодосійською картинною галереєю.

Жив Михайло Латрі біля Феодосії, у маєтку Баран-Елі, подарованому дідом; обладнав спеціальну керамічну майстерню, працював легко, натхненно, виставляв свої керамічні твори. Писав імпресіоністичні пейзажі олією, темперою, аквареллю, присвячуючи полотна Криму. Часто місяцями жив у власному будинку на Морській у Ялті, поки більшовики не націоналізували приміщення.
Був одружений із співачкою та письменницею Аріадною Миколаївною Арендт, яка походила з родині лікарів. Завдяки Аріадні Михайло увійшов до столичного бомонду, адже її дід Микола Федорович Арендт, лейб-медик імператорського двору, котрий був поряд із помираючим Пушкіним. Після дідової смерті його вдова вийшла заміж за лікаря Максиміліана Гейне, рідного брата видатного німецького поета. Після смерті Аріадни Михайло був у другому шлюбі з Катериною Миколаївною Грамматиковою.
Після 1920 р. Латрі жив за кордоном. Спочатку в Греції, де керував Королівським керамічним заводом «Керамікос» у Афінах. Брав участь у розкопках, які проводив Французький археологічний інститут на о. Делос, Крит, Міконос, Тазос, створив багато пейзажів.
У 1924 р. поселився в Парижі, де відкрив бакалійну лавку. Організував декоративно-художню майстерню. За його ескізами виготовлялись вази, сервізи, панно, лакові ширми в стилі арт деко –для американського художнього ринку.
У 1935 р. провів персональну виставку в Реймсі, на якій представив графічні роботи й акварелі Паризького періоду.
Помер 66-річний Михайло Латрі 11 лютого 1942 р. в Парижі. Похований у Сент-Женевьєв-де-Буа.