UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Влад Дворжецький

Влад Дворжецький

26 квітня 1939 року в Омську народився Владислав Дворжецький (частіше його звали Дворжик, чи просто Двор). Мати, Таїса Рей — балерина та хореограф; батько, Вацлав Дворжецький — потомственний киянин, шляхтич давнього роду, театральний актор. Батьки познайомилися в Омську в 1937 р. Там Вацлав Дворжецький після відсидки восьми років за «контрреволюційну діяльність» відбував заслання. Двоє творчих людей покохалися, створили міцну родину, але… Восени 1941 р. «за контрреволюційну пропаганду й агітацію» батька арештували. У матері почалися складнощі з роботою. Голодне, холодне дитинство стало нестерпним, коли Влад дізнався від «добродіїв» на вулиці, що його батько «німецький шпигун», сидить у буцегарні, а не воює на фронті, як говорила мати. З того часу в дитячих очах поселилася сумна мудрість. Це був перший удар по серцю: Влад старався не виходити на вулицю, не хотів нікого бачити. Він навчився лагодити всі домашні прилади, віднайшов собі хобі – в’язання на спицях. Мамі ж добродії донесли гірку чутку: її чоловік за ґратами познайомився з вільнонайманою службовицею концтабору, мав дочку Тетяну. Таїсія Володимирівна продовжувала листуватися з чоловіком, посилала передачі. Коли ж Вацлав Янович повернувся, розлучилися. Втім батько працював в Омському театрі, вони з сином інколи бачилися, спілкувалися.
Владу було одинадцять, коли батько створив третю сім’ю з акторкою Ріве Левіте. Хлопчик навіть подружився з мачухою, пізніше з братом Женєю.
Після школи Влад три роки учився в медучилищі.
У 1959-1961 рр. служив у армії на Сахаліні в м. Аніва — фельдшером-начальником аптеки медичного пункту полку морської піхоти. На танцях познайомився з Альбіною. Одружилися, у 1962 р. знайшовся їм син Сашко (нині бізнесмен), але різні ментальності, – не склалося. Після розлучення Влад поїхав у Омськ, поступати в медичний університет. За порадою мами Дворжик закінчив навчання в театральній студії (омський ТЮГ) і вважав цей період найщасливішим у житті. Поступив у трупу Омського драматичного театру, отримував епізодичні ролі. У цьому ж театрі знайшов собі пару — актриса, режисер Світлана Пиляєва (молодша на 8 років). У 1968-му народилася дочка Лідія. Цього року Наталя Коренева шукала акторів для фільму С. Самсонова «Щовечора об одинадцятій», побачила Владислава в омському театрі, взяла його фотографії. Втім, у фільм Влад не потрапив, але його світлини побачили режисери А. Алов і В. Наумов, які розпочинали зйомки фільму «Втеча» за М. Булгаковим. Вони викликали актора на проби.
Влад розлучився з дружиною і подався до Москви. За плечима двоє невдалих шлюбів, двоє аліментів; відсутність прописки, даху над головою, грошей. Часто ночував у друзів, але намагався не зловживати гостинністю – і чимчикував на лави Білоруського, Київського вокзалів. Коли зрештою домігся прописки – винайняв кімнату в гуртожитку. Убивало безгрошів’я, він брав у студії гроші в борг і сплачував аліменти. Влад – майстер на всі руки: брався за будь-які роботи, лагодив електрику, в’язав капелюшки.
За таких обставин 30-річний Дворжецький зіграв роль, на яку й не замахувався – білогвардійського генерала Хлудова. Його перша роль стала вершиною творчості, ім’я актора запало в душі мільйонам глядачів, від його очей неможливо було відвести погляд. Посипалися запрошення на зйомки Михайла Карабанова в детективі «Повернення «Святого Луки» (1971 р.), пілота Анрі Бертона в фантастичному фільмі «Соляріс» (1972) (знятися у Андрія Тарковського Владислав мріяв завжди); навесні 1972-го почалася скандальна робота над образом Ільїна у пригодницькій стрічці «Земля Санникова» режисерів А. Мкртчяна та Л. Попова.
Нарешті омріяний батьком Київ: у 1973 році Влад працював у театрі російської драми ім. Лесі Українки. В Україні Дворжецький провів щасливі дні на зйомках в Одесі та Білгород-Дністровському (робота над фільмом «Капітан Немо» за мотивами романів Ж. Верна). Знявся у картинах «Повернення немає» (1974), «Там, за обрієм» (1975).
Здавалося, життя налагоджується: Влад знову одружився з манекенницею Іриною, у 1974 р. народився син Дмитро. Пережив смерть дружини.
У 1976 р Дворжецький мав великий успіх у ролі святого Антонія у виставі «Диво Святого Антонія» Театру-студії кіноактора; уклав четвертий шлюб із Наталією Литвиненко, працівницею виконкому.
Восени 1977 р. Дворжецький купив трикімнатну кооперативну квартиру в одному зі спальних районів Москви, привіз із Омська свою матір і старшого сина Олександра. Восени-взимку 1977 р. Дворжецький зіграв свою останню роль (телефільм «Однокашники»). Під час зйомок переніс важкий грип на ногах. Далі була Ялта, робота над головною роллю в телефільмі «Зустріч на далекому меридіані». 29 грудня 1977 р. на зйомках фільму у Дворжецького стався інфаркт, актор зустрів Новий рік у Лівадійській лікарні, лікарі якої встановили, що актор за грудень переніс два інфаркти. У лютому 1978 р. лікарі виписали Дворжецького, попередили про необхідність абсолютного спокою. Півтора місяці він витерпів: сидів вдома та в’язав.
Дружини, троє дітей, аліменти, борги заставляли актора братися за будь-яку роботу, тому Владислав Дворжецький – чоловік аристократичної зовнішності, з невимовно розумними очима у травні 1978-го відправився в подорож по Союзу з концертами від Бюро кінопропаганди.
24 травня Дворжецький побував дома в останній раз. 28-го травня він мав зустріч із глядачами у Гомелі. Разом із другом Влад Дворжик мчав нічним шосе на авто. За 30 км від міста машина влетіла в неосвітлений трейлер на узбіччі. Зіткнення. Удар зніс дах з авто, але друзів навіть не заділо. Це було шоком, від якого стисло серце. Втім було не до лікаря. Після двох днів виступів Дворжецький повернувся в номер, ліг. Лікарі приїхали, але…
28 травня 1978 року третій інфаркт убив 39-річного Владислава Дворжецького.
28 травня 1978 р. брат Женя приїхав із Горького, де тоді жив із батьками, в Москву, зайшов привітати з днем народження свою першу кохану — акторку Наталю Вількину. Вона йому й сказала, що цього дня в Гомелі помер його брат Владислав Дворжецький.
Двоє братів, двоє талановитих акторів – Владислав та Євген Дворжецькі померли в 39 років. Причиною їх смерті були автомобільні аварії.

Тра 28, 2020Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Борис ГрабовськийОстанній учень Агатангела Кримського
You Might Also Like
 
Унія
 
“Не покличу щастя не моє”

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image2 years ago Видатні люди1,681
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.