• 11-15 лютого 1963 р. у Києві відбувалася конференція з питань культури української мови. “Сижа”, як “сижа” – групова дрімота і поплескування в долоні.
У приміщенні університету сталося несподіване: учасники конференції були активні: за 5 днів пролунало 27 доповідей.
З рук в руки передавався памфлет І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якому аналізувалася ситуація «неперспективної» мови, коли учні могли звільнятися від вивчення української за бажанням батьків. І апеляція автора: «Сьогодні українець, відданий справі комуністичного будівництва, має всі підстави бути неспокійним за долю своєї національності, а раз так – ніхто в світі не в силі заборонити йому про це говорити».
«Маємо, – доводив І. Дзюба, – вимушену, під тиском обставин і дією серйозних причин відмову частини українців від своєї мови і всі пов’язані з цим ненормальні наслідки для суспільства».
Учасники мовної конференції довели абсурдність теорії двомовності (білінгвізму); звернулися до уряду з вимогою надання українській мові статусу державної; запровадити українську в дошкільних закладах, у діловодстві, у видавництві книг, фільмів.
У березні 1973 р. одразу ж після засудження Івана Дзюби за книгу «Націоналізм чи русифікація?» Микола Лукаш кинув до поштової скриньки лист, адресований голові президії Верховної Ради УРСР, голові Верховного суду УРСР, прокуророві УРСР; копія — президії Спілки письменників. Цей лист – неперевершено інтелігентний стьоб Дон Кіхота. Унікальний поліглот почав із того, що у І. Дзюби є дружина, діти… «У зв’язку з тим, що я, нижчепідписаний, цілком поділяю погляди літератора Дзюби Івана Михайловича… прошу ласкаво дозволити мені відбути замість вищеназваного Дзюби І. М. визначене йому судом покарання (5 років концтабору та 5 років спец поселення).
Уряд не мав почуття гумору: М. Лукаша виключили зі Спілки письменників «за порушення статуту», це позбавило перекладача пенсії; запровадили домашній арешт. Довгенько біля його під’їзду стояв пост міліції, що не пропускав до нього нікого. 20 років інтелектуал не міг друкуватися, не мав стабільного заробітку. Цей метод «приборкати вимушеним жебрацтвом» поліглот називав «злукашіння», до якого й сьогодні вдається окупаційна влада.
• 11 лютого 1989 — відбулася установча конференція Товариства української мови імені Тараса Шевченка (тепер — Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка)
