Букрєєв Борис Якович (05 (6) 09.1859 – 02.10.1962) – математик, педагог, життєлюб установив рекорд довгожителів у світі науки. Основоположник київської школи геометрії М. Лобачевського.
Нащадок російських дворян мав пращурів військових, батько його був учителем математики та штатним доглядачем Льговського повітового реального училища на Курщині. Народжений за часів кріпацтва хлопчина зі срібною медаллю закінчив курську класичну гімназію, де з другого класу отримував стипендію, засновану льговським поміщиком Г. М. Чубаровим. Математичні здібності, наполегливість хлопчика помітив учитель математики гімназії В. Р. Домбровський і допоміг Букрєєву визначитися з вибором життєвого шляху.
У 1878 Борис вступив на фізико-математичне відділення факультету природничих наук Київського університету Святого Володимира. У 1880 році його студентська робота «Геометрична теорія руху незмінної плоскої фігури у своїй площині» була удостоєна Великої золотої медалі. Закінчивши університет в 1882 році, був залишений при ньому для підготовки до професорського звання. І на 84 роки пов’язав долю з цим навчальним закладом.
З 1889 року професор Київського університету. Працював учений у галузі геометрії Лобачевського; над теоріями еліптичних функцій, рядів і детермінантів, а також над інтегруванням диференційних рівнянь, видатні праці про функції нульового рівня.
Борис Якович одружився з вдовою – Катериною Надєждіною (1864-1945), молодшою за нього на п’ять років. Вони мали трьох дітей: Тетяну (1889 – 1992р.), синів Євгена (1890-1985 р.) та Миколу (1901 р.).
Жили вони на Тарасівській, 20, кв.1. З 1908 р. переїхали на сусідню вул. Никільсько-Ботанічну у буд. № 4, пізніше у будинок №10.
Дочка, як і батько, прожила 103 роки, працювала бібліотекарем. Її син Кирило Борисович Толпиго (1916-1994) – був фізиком.
Син Євген учився разом із М. Булгаковим, закінчив І Київську гімназію, у 1915 р. Євген із відзнакою закінчив медичний факультет Київського університету. Працював лікарем і немало киян згадували, як він їм вирізав гланди.
Борис Букрєєв мав надзвичайний оптимізм. Під час голоду 1920 року після лекцій професор, якому тоді був 61 рік, брав свого зятя й із фешенебельних Липок пішки чимчикували на Поділ. Там купували в порту дрова, клали на возик і доправляли на гору. Вдома рубали, пиляли, складали в’язанки і розносили набори клієнтам по домівках. Катерина Олексіївна, дружина Бориса Яковича, мала свій ґешефт від випічки житнього хліба із «припічком».
Він одним із перших почав читати лекції українською мовою, збирав і обґрунтовував українську математичну термінологію, досліджував біографії українських математиків.
У 1941 р. він не міг кинути Київ, бо дружина після інсульту мала паралізовані ноги. Вчений ніде не працював, доглядав дружину. Він продавав речі і так утримував родину. Холодними зимами вчений не опалював квартири своїми книгами. Від очей фашистів бібліотеку математика Б.Я. Букреєва в одній із каплиць Байкового цвинтаря зберігала бібліотекар Центральної районної бібліотеки Голосіївського району Києва Тамара Миколаївна Кривцунова (історичним фактом поділився Віктор Жадько у книзі “Некрополь на Байковій горі”).
Восени 1943-го, коли німці виганяли усіх, він закрився у себе в квартирі, забарикадував двері, не виходив на постріли. Так разом із дружиною вони пережили окупацію.
Букрєєв ніколи не боявся. У 50-х роках він сказав одному студенту: «Ви не були у мене на жодній лекції. Інакше б Ви знали, що я не терплю двох речей: векторної геометрії та радянської влади».
На вступні лекції Букрєєва збігалися всі охочі. Він розповідав, як був студентом, як підробляв репетиторством, з ким із великих вчених працював. При цьому урочисто повторював фразу: «От доживу до ста років, тоді зі спокійною совістю піду на пенсію». Перу Букрєєва належить 15 монографій та понад 100 наукових статей. Маючи 96 років, Букрєєв написав підручник із вищої геометрії.
Дожив до ста, але роботу кидати не подумав, бо мав ясний розум, талант викладача та здоров’я. У 100 років Борис Якович завідував кафедрою вищої геометрії університету. Нарешті вчений передав читачам свою бібліотеку.
Упокоївся Борис Якович у 103 роки, похований на Байковому цвинтарі, ділянка №9.
Дочка Тетяна (1889 – 1992р.) теж прожила 103 роки, працювала бібліотекарем. Її син Кирило Борисович Толпиго (1916-1994) був фізиком.
Син Євген (1890-1985 р.) учився разом із Михайлом Булгаковим, закінчив І Київську гімназію, у 1915 р. із відзнакою закінчив медичний факультет Київського університету. Працював Євген Борисович Букрєєв лікарем і немало киян згадували, як він їм вирізав гланди.
Залишити відповідь