UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Метлинський Амвросій

Метлинський Амвросій

Невідомо якого дня, місяця 1814-го року народився шляхтич Амвросій Метлинський. Було то у родинному маєтку Сари недалеко м. Гадяча на Полтавщині. Не забував козацький нащадок бабусю-пестунку:
Стару бабусеньку згадаю!
Вона мене кохала: піснями пеленала,
рідним словом кормила, рідній мові учила.
Опановувати науку Амвросія відвезли до повітового училища Гадяча. Михайло Макаровський – «батько по книжкам» викладав історію, географію, латину. У Гадячі жили родичі – Драгоманови, до яких Амвросій частенько заходив. Потім були Харківська гімназія та університет, викладання Ізмаїла Срезневського. Під його впливом Метлинський вивчив польську та чеську, переклав «Краледворський рукопис», сербські та словацькі народні пісні. Разом із Миколою Костомаровим Амвросій Метлинський учителював у приватному благородному пансіоні для хлопчиків Адольфа де Роберті. У 25 років Амвросій Метлинський під псевдонімом Амвросій Могила видав свою першу й останню збірку поезій та перекладів «Думки і пісні та ще дещо».
У 29 років Метлинський захистив дисертацію і став професором словесності Харківського університету. Він отримував чималу платню і, не маючи власної родини, роздавав гроші родичам і бідним студентам. На квартирі у Метлинського збиралися студенти, захоплені українським фольклором. Сюди приходили кобзарі, виконували думи, сам Метлинський знав від бабуні чимало пісень. Жага діяльності навела на думку мати власний журнал і він заснував двомовний «Южнорусский сборник». Там опублікував свої праці «Заметки относительно южнорусского язика», «Правописаний южнорусского язика или наречия». Упродовж п’яти років працював Метлинський у Київському університеті Він упорядкував і видав книгу «Народние южнорусские песни» на 472 сторінки.
Надзвичайно добрий співчутливий, завжди задумливий, меланхолійний Метлинський інколи легко виходив із себе.
Порадував Метлинського молодший брат Семен, який видав власну збірку романтичних поезій «Мова з України». Та чорна смуга обступила життя: загинув брат, хвороба очей забирала бажання жити. Амвросій Лук’янович ніколи не відрізнявся міцним здоров’ям, періодично загострювалася хронічна хвороба – туберкульоз, що постійно заважала втіленню його творчих задумів. Цензурні заборони ще більше послаблювали хворобливого поета. В одному з листів до Ізмаїла Срезневського Метлинський писав: «Я такий обережний, що навіть дещо із дозволеного трошки змінюю, щоб це не викликало будь-якого незадоволення». Наприкінці 50-х рр., через постійні проблеми зі здоров’ям та цензурою, Амвросій Лук’янович відмовився від викладацької роботи. Він відіслав вісім своїх поезій Бодянському, чернетки передав Срезневському, зовсім полишив літературну діяльність і порвав зв’язки з друзями та колегами.
Він виїхав до Ялти. 17 червня 1870 р. у нападі іпохондрії він прострелив собі з револьвера лівий бік. І хоч як його доглядав лікар Степан Руданський, 29 липня помер. Розтин тіла покійного робили Степан Руданський разом із колегою. Похований у Ялті.

Лип 29, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Ой ти, дівчино...І. Айвазовський - О.Пушкін- Т.Шевченко
You Might Also Like
 
Він мислив піснею
 
Великий донецький поет

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago Видатні людиАмвросій Метлинський, поет2,560
Недавні записи
  • Справи церковнії
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.