З діда-прадіда рід Гайвазянів жив на Галичині, а на початку ХІХ ст. переселився до Феодосії, де 29 липня 1817 р. народився Онік (Ованес) Айвазян (Гайвазовський), майбутній художник Іван Айвазовський.
Десятирічним Онік познайомився з Пушкіним. Кажуть, юний Ованес Гайвазян працював улітку-восени 1829 р. у кав’ярні грека Олександра. У цей час на набережну Феодосії прийшов бриг із родиною героя війни 1812 р. генерала Раєвського і чоловіка з сяючими очима – Пушкіна. Того вечора у кав’ярні читали поезії Олександра Сергійовича. Згодом із уривків розмов Онік дізнався, що з серпня родина генерала М.Раєвського та О.Пушкін відпочивали в Гурзуфі в будинку герцога Рішельє (нині музей О.Пушкіна). Три тижні поет жив у мезоніні. Дозвілля Микола Раєвський і Олександр Пушкін проводили разом: дегустували вина, катались на човнах і конях. Чув Онік, як Пушкін любив виноград. Майже по губам вловив Онік розповідь одного рибалки, як вранці рівно на п’ять хвилин виходили жінки поплавати (засмагати мода забороняла). Оскільки купальників у природі не існувало, а мокре спіднє шкодило здоров’ю, дами залишалися у костюмах Єви. Звісно, на березі були тільки жінки, а на скелях, у гротах світилися очі підглядаючих та підглядаючих за підглядаючими. Серед перших були Пушкін і Раєвський, інколи сам поет. Хоч і малим був Ованес, але уява працювала, і через багато років художник виклав на полотні «Пушкін у Гурзуфі» (1887 р.) свої фантазії. Сам художник подарував картину Музею Академії мистецтв, який передав її Миколаївському художньому музею імені В. В. Верещагіна.
Пройшов час, 1836 року на виставці у Санкт-Петербурзі Іван Айвазовський познайомився і подружився з поетом Олександром Пушкіним. Айвазовський пишався тим, що за життя не прочитав жодної книги, пояснюючи: «Нащо мені читати, якщо у мене є власна думка?» Художник любив слухати твори поета, але читав він тільки власні поезії і тільки коханим жінкам.
Найвідомішою з пушкінського циклу є картина «Прощання Пушкіна з морем», яку І. Айвазовський писав разом із І.Рєпіним. (Рєпін працював над фігурою поета, Айвазовський над пейзажем), посилаючись на вірш Пушкіна «До моря».
Клыкастый месяц вылез на востоке
Меж соснами и костяками скал.
Здесь он стоял, здесь рвался плащ широкий,
Здесь Байрона он нараспев читал.
Здесь в дымном, голубином оперенье
И ночь, и море стлалось перед ним…
(Едуард Багрицький)
Гайвазовський і Шевченко
Його талант до малювання був величезним, а бажання вчитися – непереборним, тому й відправився шістнадцятирічній юнак до Петербурга. По дорозі проїздив повітове містечко Олександрівськ (Запоріжжя), подолав на паромі Кічкаську переправу і, залюблений у водну стихію, Айвазовський був вражений ревучими порогами, бунтарем Дніпром. Двадцятилітнім він одержав диплом і право на безкоштовну поїздку за кордон. Напередодні від’їзду з Петербурга доля звела Івана Айвазовського й Тараса Шевченка під одним дахом. Місяць, проведений із Іваном Айвазовським в одній квартирі, згадував Тарас Григорович у повісті «Художник».
