27 вересня 1872 р. у Києві на Подолі на вул. Дігтярній, 30, де було вже одинадцять дітей, народився Григорій Світлицький, живописець і музикант. Його батько – валторніст Київського оперного театру. У чотири роки Гриць почав вчитися гри на скрипці, а пізніше писати музику. «Поряд із заняттями живописом йшла музика. У п’ятнадцять років я був уже готовим оркестровим музикантом. Беручи участь у симфонічних концертах, я міг заробляти собі на хліб. Наскільки мати бажала, щоб я був музикантом, настільки батько був проти. Не проти музики, яку він шанував, а проти ремесла музиканта, який не творить, а виконує створене іншими», – писав автор у «Записках із автобіографії». Його перші музичні твори були надруковані, окремі романси та композиції для скрипки з оркестром виконувалися на концертах. Художник не міг забути, як під час репетиції «Євгенія Онєгіна» Петро Ілліч поцілував його батька за майстерно виконане соло в листі Тетяни, поряд з яким стояв він, Григорій, і плакав від радощів за увагу до свого батька. «Його образ я зберіг на все життя… можливо це буде кращий твір зі всіх написаних протягом всього мого життя». Він написав картину-спогад «П. Чайковський в Україні». І все-таки батько віддав сина до рисувальної школи М. Мурашка, після закінчення якої майбутній художник навчався у петербурзькій Академії мистецтв у українців І.Рєпіна та М.Кузнєцова, працював у майстерні маріупольця А. Куїнджі.
У 1900 Світлицькому було присвоєно звання художника-живописця. Майже вісімнадцять років (до 1918) працював у мозаїчних майстернях Академії Мистецтв під керівництвом П. Чистякова. Брав участь у розписуванні Ісаковського собору, за що імператор Микола ІІ присвоїв йому почесний дворянський титул.
Революція боляче вдарила по сім’ї Світлицького: померла дружина, трагічно загинув син Юрій, згоріла петербурзька квартира. У 1918 р. самотній художник повернувся до Києва, взяв участь у розписуванні Хрестовоздвиженської церкви, в якій він вінчався; викладав у Київському художньому інституті, де згодом став професором.
Автор ліричних нічних пейзажів, зокрема «Київ. Поділ» (1924 ), «Над Дніпром» став першим народним художником України (1946).
І як тут не поцілувати «капці папі»? За традицією Григорій Світлицький пише портрет вождя. На картині «Апасіоната» Ілліч слухає сонату Бетховена. Втім полотно викликало шквал зауважень: вождь на першому плані, рояль далеко, а за вікном – передчуття бурі, буря. Друзі-художники на обговоренні картину похвалили, але партійні функціонери розкритикували впень.
75-річний Григорій Петрович запізнився на засідання і, крізь причинені двері все чув. Серце художника не витримало. Григорій Світлицький повернувся додому і того ж дня 28 липня 1948 р. помер.
Головні критикани просили на похоронах прощення у родичів, але художника не повернеш… Г. Світлицького убило полотно чи колеги-добродії?
