1 вересня 1918 р. у м. Ніжин народився Ігор Качуро́вський український поет-неокласик, учень Михайла Ореста; перекладач поезій із 20 мов, прозаїк, літературознавець, педагог, журналіст радіо «Свобода», автор праць з історії української літератури та поетики в контексті світового письменства…
Батьки мали маєток у с Крути (нині Ніжинського району Чернігівської області), були випускниками Київського університету: батько юрист з економіки, обіймав посаду помічника державного секретаря Центральної Ради. Мати історик. До 1930 р життя Ігоря пройшло в Крутах.
У 1932 сім’я, рятуючись від розкуркулювання, репресій, виїхала до Курська (Росія), де 1937 р Ігор Качуровський закінчив десятирічку. Навчався в Курському педагогічному інституті, де викладали Борис Ярхо, Петро Одарченко (до 1941 р.); 1942 року повернувся до Крут в Україну, в 1943-му рушив на Захід, з 1945 р. — в Австрії.
Спочатку Качуровські оселилися на Самбірщині, зими 1944-45 рр перебули у Словаччині, з лютого 1945 р опинилися у таборі в Лінці на Дунаї. Писав переважно українською, частково російською та іспанською мовами. Друкувався від 1946, співпрацював із журналом «Літаври» (1947). Один із членів-засновників Спілки українських науковців, літераторів і мистців у Зальцбурзі. Далі втеча, блукання по Австрії, притулок у австрійських таборах у Карінтїї (до 1948 року), виїзд через Італію до Аргентини. Отримав громадянство Аргентини, жив у Буенос-Айресі. Певний час редагував і видавав там журнал «Пороги» (1949–59), співробітник журналу «Овид», «Мітла», «Нові дні». Прозу письменника англійською мовою перекладав онук Дмитра Нитченка (син Лесі Ткач) Юрій Ткач.
Понад двадцять років Ігор Качуровський заробляв на життя працею чорнороба: вантажника в порту, на залізниці, двірника, асфальтувальника. Одружився Ігор з Лідією Крюковою, дочкою художників Бориса Крюкова (1895-1967) й Ольги Гурської-Крюкової (1902 – 1975).
Наприкінці 50-х рр Ігор Качуровський був вільним слухачем Графотехнічного (літературного) інституту (1958–1962), після чого у 1963-64 рр. викладав у цьому закладі давню українську літературу, читав курс давньослов’янської мови та літератури на курсах славістики при Католицькому університеті, у 1968 р. — російську літературу в університеті ElSalvador Спасителя (Буенос-Айрес).
У 1969 р. виїхав до Мюнхену (ФРН), однак залишився громадянином Аргентини. Докторант Українського вільного університету (УВУ), захистив дисертацію «Давні слов’янські вірування та їх зв’язок з індоіранськими віруваннями» (1973). Понад двадцять років (1968 – 1990) професор Ігор Качуровський на журналістській службі на радіо «Свобода» в Мюнхені (літературний оглядач української редакції), підготував і начитав понад 2 тис. радіобесід.
Переклав українською мовою «Нобелевскую лекцию по литературе» О. Солженіцина (Новий Ульм, 1973). З 1974 року викладав курси теорії літератури та історії новітньої літератури в УВУ.
У 1994 р Качуровський перебував в Україні, прочитав кілька лекцій про літературу діаспори для студентів Києва та Ніжина, провів творчі вечори в Полтаві та Харкові. Друкувався в журналах «Визвольний шлях», «Всесвіт», «Київ», «Сучасність», «Хроніка–2000» та ін.
18 липня 2013 р у м. Мюнхен, Німеччина, перестало битися серце 94-річного Ігоря Васильовича Качуровського, письменника, перекладача. Похований у рідному с. Крути.
Ліда Крюкова де Качуровські, вдова відомого українського поета і літературознавця Ігоря Качуровського, проживає нині у Мюнхені.
