19 січня 1895 р. в місті Оргіїв (нині в Молдові) народився український художник Борис Крюков (Kriukow), який жив і творив у Аргентині.
Батько – судовий службовець (прізвище русифіковано від «Круків»); мати — з роду Усатенків, рано померла, після її смерті батько одружився вдруге. Борис малював з дитинства. В 1905 р. родина переїхала до Кам’янця-Подільського, потім до Вінниці. Здобував освіту в Київському художньому училищі Федора Кричевського (1913-17), його викладачами були Михайло Бойчук та Юрій Нарбут.
Борис Крюков чи не єдиний серед українських художників мав дар ейдетика – дар абсолютної зорової пам’яті. Траплялося, що замовник приходив позувати на перший сеанс – і бачив готовий портрет. Крюков намалював його, запам’ятавши обличчя під час розмови…
Борис Крюков повернувся до Кам’янця-Подільського, де викладав малювання в художньо-промисловому технікумі (1918 – 1923 рр..). Крім того, працював у книжковій графіці, ілюстрував і оформляв класичні та модерні літературні твори, в тому числі дитячі. У міжвоєнний період проілюстрував понад 500 книг і був визнаний одним із провідних художників-графіків України. 
Після переїзду до Києва працював декоратором у Київському театрі опери та балету ім. Т. Г. Шевченка (1923-1941). Познайомився з художницею Ольгою Гурською (1902-1975). Вона була на 7 років молодшою. Рід Гурських відомий в історії з часів Переяславської ради. Тоді її предок священик Гурський підняв заколот проти Богдана Хмельницького, щоб не допустити підписання угоди з кремлем. Ольга Гурська закінчила київську Фундуклеївську жіночу гімназію, Київський художній інститут. У 1933 р. вони одружилися. Ольга мала хобі – шахи. Відомий її нічийний сеанс гри з гросмейстером Юхимом Боголюбовим.
Під час війни вони з маленькою дочкою Лідою залишилися у Києві. За німецької окупації Крюков експонував на виставці картину «Усмішки Бахуса», виконану в манері живопису ХVІІІ ст. Як згадувала Катерина Кричевська-Росандич, полотно обурило німецьких мистецтвознавців, які відвідали виставку й відзначили, що це старовинний твір, викрадений із музею, а не робота сучасного українського майстра, тому полотно конфіскували; його подальша доля невідома.
У 1943 році Борис Крюков емігрував до Львова, потім до Кракова, а в 1944 році жив у Ґмундені (Австрія), де писав під псевдонімом Іван Усатенко.
З 1948 р. жив у Аргентині у Буенос-Айресі і повернувся до книжкової графіки.
З 1950 Kriukow проводив щорічні виставки своїх робіт у Буенос-Айресі. Його полотна (олія), часто зображають романтичних героїв, українських козаків.
За роботу для «Дон Кіхота» отримав першу премію в 1964 р. на міжнародному конкурсі мистецтва в Мадриді.
Kriukow виконав мозаїку в Українському католицькому Свято-Покровському соборі в Буенос-Айресі. 
Борис Крюков. Запрестольний образ Богоматері. Буенос-Айрес, Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці, 1967. “Найпрекрасніша – ікона Святої Діви, яка очолює санктуарій вашого собору…” – сказав українцям папа Іван-Павло II.
Помер Борис Крюков 6 березня 1967 в Буенос-Айресі. Його дружина, Ольга Гурська-Крюкова, в 1970 році опублікувала монографію про чоловіка українською, іспанською та англійською мовами.
Донька художника Ліда Крюкова де Качуровські, вдова відомого українського поета і літературознавця Ігора Качуровського, проживає нині у Мюнхені. Володіє збіркою творів батька.
