Правнуки гетьмана Кирила Розумовського, онуки графа Олексія Перовського – четверо братів Жемчужникових:
Старші Олексій, Олександр та Володимир Жемчужникови – російські поети;
Лев Жемчужников (найменший) – український художник.
Усі вони – сини княгині Ольги Олексіївни Перовської (онуки Кирила Розумовського) та її чоловіка – сенатора, цивільного губернатора Санкт-Петербурга Михайла Михайловича Жемчужникова; небожі відомого письменника Антона Погорельського (О. О. Перовського), двоюрідні брати Олексія Толстого.
Сьогодні день пам’яті Володимира Жемчужникова. Він народився 23 квітня 1830 р. у с. Павлівка Єлецького повіту (за іншими відомостями у Петербурзі). З п’ятирічного віку виховувався у кадетському корпусі в Петербурзі, канікули разом із братами проводив у рідному селі. Пізніше Володимир Жемчужников здобував освіту в Петербурзькому університеті (1846-52), спочатку на юридичному, а потім на історико-філологічному факультетах, але курс не закінчив. Уже тоді Володимир став відомим своїм даром імітації, умінням пародіювати манеру будь-якого поета, наприклад, Фета (Ібн-Фета):
ОСЕНЬ
Осень. Скучно. Ветер воет.
Мелкий дождь по окнам льёт.
Ум тоскует; сердце ноет;
И душа чего-то ждёт.
И в бездейственном покое
Нечем скуку мне отвесть…
Я не знаю: что такое?
Хоть бы книжку мне прочесть!
опубл. 1860
Володи́мир Миха́йлович Жемчу́жников – автор ідеї створення літературної містифікації – Козьма Прутков. 
Саме він (тоді ще студент) запропонував писати разом під прибраним іменем, після чого народився Козьма́ Петро́вич Прутко́в — колективний псевдонім, під яким наприкінці правління Миколи I писали афоризми Олексій Толстой і його двоюрідні брати Олексій, Олександр і Володимир Жемчужникови. Вигаданий словесний «портрет» Пруткова, створений Левом Михайловичем Жемчужниковим, Олександром Єгоровичем Бейдеманом, увічнив на полотні вірний друг Лева Жемчужникова – Лев Феліксович Лагоріо.
Володимир Жемчужников вигадав і написав біографію псевдоніма, пізніше став автором половини творів К. Пруткова. Багатьом відомі його мотто:
«Афоризм – це філософський трактат із двох-трьох слів»,
«Мить – це одиниця вимірювання щастя».
В останній рік життя 54-річний правнук гетьмана видав том творів Козьми Пруткова (1884).
Під час Кримської війни В. Жемчужников вступив прапорщиком у Стрілецький полк, служив стрільцем, відправився в Крим. Під час стоянки в Одесі він захворів на тиф, ледве лишився живим. Вийшов у відставку поручиком.
Дружні стосунки мали брати Жемчужникови з Тарасом Шевченком. Лев Жемчужников 1849-го поступив до Петербурзької Академії Мистецтв, учився у Карла Брюллова. Від Брюллова Лев Жемчужников узнав про трагічну долю Тараса Шевченка, який тоді відбував покарання у киргизьких степах, із забороною «писати та малювати». З цього часу Шевченко став справжнім кумиром для Льва Жемчужникова та його братів. Вони допомагали Тарасу Григоровичу морально й матеріально. Так, 20 лютого 1861 р Володимир Жемчужников написав у Літературний фонд прохання допомогти Тарасові Шевченку з житлом, бо українець жив у сирому, холодному приміщенні майстерні; просив допомогти з лікуванням. Нащадки гетьмана України брали участь у похованні та перепохованні Т. Шевченка.
В.М. Жемчужников був непідкупною, чесною і дуже принциповою людиною, тому довго на одному місці не затримувався: з 1854 р. – чиновник особливих доручень при тобольському губернаторі, служив у міністерствах: морському, фінансовому, внутрішніх справ (1864-68). З 1868 р. – чиновник із особливих доручень у Міністерстві шляхів сполучень, директор Департаменту загальних справ, із 1879 – директор канцелярії міністра. Дійсний статський радник (1877). У 1882 р. вийшов у відставку.
Після виходу у відставку В.М. Жемчужников часто був на лікуванні за кордоном.
Помер 6 листопада 1884, м.Ментона (Франція). Похований у Ніцці на цвинтарі Кокад.
