«Один із кращих людей того та і всякого часу», – так сказав Лев Толстой про правнука гетьмана Данила Апостола, Сергія Муравйова.
Його дід генерал-майор Матвій Муравйов молодим офіцером закохався в дочку гетьмана Олену Апостол і викрав панночку. Згодом вони обвінчалися, хоч її батьки не благословили й позбавили дочку віна. Та закоханим було байдуже, вони насолоджувалися життям.
Плодами кохання було дев’ятеро дітей. Останнім був Іван (батько Сергія Івановича Муравйова-Апостола), під час цих пологів мати померла. Татусь пішов у відставку й прихопився до виховання дітей. Івась навчався вдома, згодом у пансіоні Ейлера в Петербурзі. Дитину називали вундеркіндом, бо змалку мав виняткові лінгвістичні здібності: знав не менше 8 мов.
Дуже рано онук Данила Апостола Іван Муравйов зробив блискучу придворну та дипломатичну кар’єру: став вихователем великих князів Олександра та Костянтина Павловичів, відомим письменником, перекладачем, дипломатом і сенатором. За відгуками сучасників, І. Муравйов був ерудитом, естетом, поліглотом і бібліофілом, мав чудові вокальні здібності, завжди був душею товариства.
Іван Муравйов був двічі одружений. Перша дружина – донька генерала Анна Семенівна Чорноєвич (1770–1810) з сербського (чорногорського) роду Чорноєвичів. У Івана та Анни народилось семеро дітей: четверо доньок, а також три сини – майбутні декабристи Матвій (1793–1886), Сергій (1796–1826) та Іполит (1806–1826).
Сергій Муравйов народився 9 жовтня 1796 р. Дитинство Сергій провів у Гамбурзі. У той час, коли батько працював у Копенгагені та Мадриді, діти з матір’ю проживали та навчалися у приватному пансіоні в Парижі. Влітку родина їздила на Полтавщину в свій маєток у Хомутинцях (родовий маєток гетьмана Д. Апостола). Мовою спілкування була французька та українська, до дванадцяти років Сергій і його брати зовсім не знали російської мови. Після смерті матері їх вихованням займалася тітка Є. Ф. Муравйова.
У 1801 році Михайло Апостол (останній із роду Апостолів по чоловічій лінії) подарував двоюрідному братові Івану Муравйову с. Бакумівку та виклопотав у царя право носити прізвище Муравйов-Апостол. Після виходу у відставку Іван Муравйов-Апостол жив у Хомутинцях, насолоджуючись життям. Він не відмовляв собі ні в чому: мав дорогу бібліотеку, мав чудові вокальні дані, любив співати, тому купував музичні інструменти; особливим пунктиком була їжа іспанського кухаря.
У такій атмосфері у Хомутцях виховувалися майбутні декабристи, де уважно стежили за ходом революцій в Іспанії, Неаполі, Португалії, повстанням у Греції. Тут часто говорили про історичне минуле Росії. Перечитали паничі велику бібліотеку класичної та нової літератури, комплекти російських і зарубіжних журналів. Нерідко вони їздили на бали до сусіда В. Капніста; відвідували Кибинці, сенатора і члена Державної ради Д.Трощинського, переглядали вистави домашнього театру, де ставилися українські п’єси Василя Гоголя-батька.
З 13 років Сергій розпочав військову службу. 15-річним брав участь у війні 1812 року, пройшов усю Європу до Парижа. Отримав немало нагород, серед яких Золота шабля за хоробрість. В Україну Сергій Муравйов-Апостол приїхав у 1820 році, коли його перевели до Полтавського піхотного полку, у 1822 році переведений у Чернігівський 29-й піхотний полк командиром 2-го батальйону.
Найбільше в імперії Сергія вражало рабство, він вивчив глибини неволі, безправ’я.
Сергій Муравйов-Апостол закохався у кріпачку, але одружитися з нею не міг, бо: по-перше, офіцери могли брати шлюб тільки після 28 років; по-друге, одруження з кріпачкою – негідний вчинок, за який офіцер втрачав погони та дворянство. Так і жили молоді: кохаючись, не знаючи, як складеться доля їхніх двох діточок.
Коли ж у Петербурзі потерпіло поразку повстання декабристів, підполковник Сергій Муравйов-Апостол разом із підпоручиком М. П. Бестужевим-Рюміним очолив повстання Чернігівського полку 29 грудня 1825 — 3 січня 1826 р. У бою з урядовими військами під Ковалівкою тяжко поранений картеччю С.Муравйов-Апостол був узятий у полон, закутий у кайдани. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства. Напередодні Сергій Іванович передав батькові перстень і прохання опікуватися його синами.
Верховний карний суд імперії засудив його до четвертування, милостиво заміненого за розпорядженням імператора Миколи I на «гуманне» повішення.
На світанку 13 (25) липня 1826 р. у Петербурзі страчено через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці 29-річного Сергія Івановича Муравйова-Апостола, підполковника, декабриста, правнука українського гетьмана Данила Апостола (1727–1734 рр.). Він був одним із трьох нещасних, чия мотузка обірвалась. За законом його мали звільнити, але повісили вдруге. Похований разом із іншими страченими декабристами на о. Голодай.
Тарас Шевченко відніс правнука гетьмана Д. Апостола до «перших російських благовісників свободи».
Залишити відповідь