28 грудня 1929 р. у робітничому передмісті м.Вінніпег, Манітоба, Канада народився Тарас (Терренс Гордон) Террі Савчук.
Батьки – українські емігранти: фермер Луї Савчук працював на будівництві, мати Анна Масляк. Третього сина батьки охрестили іменем Тарас, хоч паспортистка у документах про народження записала — Терренс (Террі). Брати Микола й Тарас не завжди доходили до школи; частенько вони збочували на озеро й ставали на лід, забуваючи про уроки. Коли тато побачив гру Майка, зібрав свої заощадження й придбав хокейні обладунки.
Діти Савчуків змалечку були навчені заробляти копійку: Террі у своїх 14 років працював підручним у пекарні. Завдяки старшому братові воротареві Миколі (Майку) 10-річний Террі розпочав заняття хокеєм у юнацькому спортивному клубі, грав він також у канадське регбі та бейсбол. Високий, спортивний хлопчина, граючи в регбі, невдало упав на руку, і подробив ліктьову кістку на 60 частин. Майже добу лікарі рятували руку, а та зажила, тільки стала на 8 см коротшою.
Кажуть, біда іде – горе веде. Під час тренувань Террі відпрацьовував кидки: кинув камінь і влучив у груди 17-річному Майку. Порок серця, про який ніхто не знав, не дав довезти старшого брата до лікарні.
Кілька місяців Террі тужив, поглядаючи на обладунки Майка. Зрештою зважився приміряти, вирішив завершити справу брати й стати воротарем. Зі скаліченою рукою 12-річний Террі взяв обладунки Майка і зайняв місце у воротах дитячої команди «Детройт Ред Вінгз». Він довів, що вольовій людині все під силу.
Успіхи 15-річного Террі у бейсболі та хокеї зробили юнака місцевою знаменитістю: його взяли в юнацький склад вінніпезької бейсбольної команди Елмвуд Джаєнтс. У цей же час він дебютував у місцевій хокейній команді Вінніпег Монархс.
Коли Террі виповнилося 17 років, його батько упав із будівельних риштувань, дуже пошкодив спину. Так юнакові (підсобнику у пекарні) випало стати єдиним годувальником у родині. Врятував Террі Ред Уінгс, який виписав чек на 2 тисячі доларів і запросив воротаря до клубу «Детройт Ред Вінгз».
І от день народження, Террі виповнилося 18. Йшла гра у м. Омаха, шайба летіла зі страшною силою і влучила Савчуку прямо в око. На щастя поряд виявився кваліфікований хірург, який успішно провів операцію. За 21 сезон у НХЛ Савчук близько ста разів побував під скальпелем, на його обличчі лишилося 400 шрамів.
А вже наступного сезону Террі Савчук став воротарем №1 команди. Здавалося, настав зоряний час. У 11-ти зустрічах за його плечима червоне світло взагалі не спалахувало. Тож того року Савчук здобув «Калдер Профі» – кубок найкращого дебютанта НХЛ. У сезоні 1951-1952 рр. він знову простояв у воротах від першої до останньої хвилини всі 70 матчів. У 12 – не пропустив жодної шайби. Саме завдяки його хисту «Детройт» здобув найвищу хокейну нагороду – Кубок Стенлі, а Савчук отримав «Везайна Профі» – приз найкращого воротаря ліги.
У 1954 р. голкіпер потрапив у жахливу автокатастрофу: численні перелами, струс мозку, проколоті легені, вивернуті плечі. Завдяки лікуванню Бостон Брюінс, наступного року Террі повернувся на лід і взяв Кубок Стенлі. Через артрит він не міг вистояти весь матч рівно, тому нахилявся майже на 90 градусів. За свою кар’єру Савчук завоював чотири Кубки Стенлі, чотири рази ставав Кращим воротарем НХЛ, у своїх 1024 матчах 103 провів у суху, це – абсолютний рекорд.
Та кому потрібні хворі, «списані» герої? Керівники клубу продали Террі до Бостона. Самотність, безсоння заїли: дружина і діти залишилися у Детройті, друзів поряд не було, тому 1957 року Савчук розірвав усі контракти, повернувся додому, звернувся до лікарів. Він переніс поріз ковзаном жили руки, екстрене видалення апендикса, розрив спинних дисків, невроз обох ніг…
Після частих наркозів Террі захворів на мононуклеоз, інфекційна хвороба крові мучила лихоманкою, тяжкою ангіною, різким схудненням, головним болем. Лікарі констатували цілковите нервове виснаження й порадили піти зі спорту. Террі заявив, що назавжди залишає великий хокей і зайнявся продажем машин та страховок.
Та 1964 року 35-річний Савчук з’явився у «Торонто Мейпл Лівз». А він грав, защищав ворота Торонто, Лос-Анджелеса, Нью-Йорка.
Родинне життя не клеїлося: дружина з дітьми жила у Детройті, кілька разів подавала на розлучення. Террі отримував пристойну платню, тому дозволив собі на пару з хокеїстом «Рейнджерс» Роном Стюартом винайняти котедж на березі Лонг-Айленду, просто байдикували. Після поїздки до дружини Террі мав кепський настрій і Стюарт вирішив засмажити барбекю. За чаркою вони засперечалися, розпочали бійку. Савчук зачепився ногою за мангал і невдало впав. Лопнув жовчний міхур… Операція, через місяць – друга.
Вночі 31 травня 1970 р. серце 40-річного Тараса Савчука зупинилося. Похований у передмісті Детройта Понтіаку поряд із батьками.
Залишити відповідь