11 вересня 1971 р. у Москві в Кремлівській лікарні від інфаркту помер 77-річний Микита Сергійович Хрущов – король кукурудзи та великий русифікатор України. Населенню про смерть колишнього лідера повідомили 13 вересня в день похорону на Новодівичому цвинтарі, а не біля Кремлівської стіни. Порушення традиції змусило владу підстрахуватися: цвинтар зачинили на “санітарний день”, створили кілька рядів охорони, змінили маршрути громадського транспорту.
Я з тодішнього покоління, як більшість молоді, я нічому не вірила: не читала газет, не дивилася радянських фільмів, все ставила під сумнів. Яким мені запам’ятався Хрущов? І вишиванку носив, і українською говорив, і гопак танцював, і борщ варив…
Пам’ятаю, як дорослі шепотілися, що Микита – байстрюк, що його мати Хрущова Ксенія Іванівна, працювала служницею польського поміщика Александра Гаспитського і народила від хазяїна сина, що через це Сталін жартома називав Хрущова «польский шпион Хрущевский».
Чула, що підпасок Микита пас ягнята в поміщиці Шаусової.
Говорили, що Микита «відкосив» від армії у Першу світову (наче його рідний батько відписав Микиту Хрущова від призову до війська), що працював управителем помістя в німця Кірша, який був власником шахт в Юзівці.
Пригадую, юний Хрущов любив твори Володимира Винниченка, називав себе «маленьким Пінею» (улюблений герой оповідання «Талісман» зек-єврей Піня). Шепотіли, що в Московській Промисловій академії Микита – секретар парткому ВКП(б) – дружив із одногрупницею, дружиною Сталіна Надією Аллілуєвою. Жінка дала Сталіну персональну характеристику на Хрущова, познайомила їх. У результаті Хрущова призначили керівником партійної організації академії. «Избрали меня в Промакадемии секретарем парткома, и почувствовал я себя Пиней». (Хрущёв Н. С. Время. Люди. Власть. (Воспоминания). Книга I. – М.: ИИК «Московские Новости», 1999. Стор. 53). Запам’яталося, що оцінки студент Хрущов отримував за партійність і дружбу зі Сталіним. Виявилося, що він не знав навіть англійського алфавіту. Викладач Ада Федороль погрожувала двійкою, але Микита Сергійович віджартувався: “Є для мене зараз речі важливіші англійської!” Вчителька пішла до ректора і знайшли вихід: англійську мову викреслили з річного атестата. Далі почалася кар’єра визначного партійного керівника під омофором вождя народів. Його направили «закручувати гайки» в Бауманський райком партії Москви, потім — в Краснопресненський; став першим секретарем Московського обласного комітету партії.
1938 року Хрущова поставили на чолі філії більшовицької партії в Україні – Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У). Восени 1939-го Микита Хрущов приїздив до Львова, де безпосередньо керував процесом “возз’єднання” та проведенням Народних зборів Західної України, які засідали у Львівській опері.
Незабутнім був виступ Хрущова з розвінчанням культу особи Сталіна на ХХ з’їзді КПРС. Невже особисті мотиви? У мемуарах Микити Сергійовича є відповідь: «Что мне Сталин плохого сделал? Заставлял танцевать (під час застіль радянської верхівки на дачі вождя)? Из моих родственников сидела только невестка». Невістка – Любов Іларіонівна Сизих, дружина сина Хрущова від першого шлюбу Леоніда, викладачка німецької мови. Леонід (1917–1943), військовий льотчик, пропав без вісти у 1943 році (його літак підбили). Любу ув’язнили на 10 років як «німецьку шпигунку», бо вона викладала німецьку. У них лишилося двоє маленьких діточок: син і донька. Сина відправили в дитбудинок. А трирічну онучку Юлечку Хрущов удочерив. Після 10 років таборів невістка Хрущова повернулася, мешкала в Києві, прожила 102 роки. Померла в 2014-му.
Юлія вивчилася на журналістку, жила й працювала в Москві, загинула у 2017 році, потрапила під електричку.
«Хозяин» змушував блазнювати, гопак танцювати; невістку засудили до 10 років ув’язнення; доля онука невідома, Хрущов не вважав це великою бідою. Так Хрущов доводив опонентам, що не мав особистих мотивів мститися Сталіну (розвінчувати культ особи вождя).
Між людьми ходила оповідка, що на одній зустрічі після ХХ з’їзду ЦК КПРС у 1956 році Хрущов отримав записку з залу з питанням: «Чому ви допустили репресії і чому нічого не робили для їх припинення». Хрущов прочитав і попросив автора записки встати, але ніхто не встав. Хрущов «випалив»: «Боїтеся? Ну ось і ми боялися». Чи було чого боятися? Судіть самі. Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС Петра Шелеста, Леонід Брежнєв, що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував Володимиру Семичастному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М. С. Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт.
Обійшлося палацовим переворотом14 жовтня 1964 року Хрущова змусили піти у відставку за станом здоров’я. Встановили персональну пенсію 500 рублів на місяць, зберігли за ним державну дачу у дачному селищі Петрово-Дальнє, під Москвою, на березі ріки Істра та медичне обслуговування. Незабаром його сина Сергія перевели з Конструкторського бюро академіка Володимира Челомея у несекретний інститут. У 1991 р. конструктор ракетних систем Сергій Хрущов перебрався до США. Зятя Олексія Аджубея, головного редактора газети “Известия”, перевели працювати у журнал “Радянський Союз”.
Як би там не було, але Хрущова звали на Заході «маленьким Пінею», коли змовники закінчили «період охрущєнія непокірної», який називали хрущовською відлигою та розпочали еру «безбрєжних надій», західнонімецький журнал «Штерн» вийшов із передовицею «Маленького Піні більше немає».
Залишилися анекдоти про «нікітову ковбасу», «кузькіну мать»; легенди, пісні того часу. Згадайте заборонену пісню італійського співака Адріано Челентано — «Nikita rock» («Рок Микити»), присвячена у 1960 р. Микиті Хрущову!
Залишити відповідь