9 вересня 1944 р. у Любліні була підписана «Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». З боку Польської республіки угоду підписав голова ПКНВ Едвард Осубка-Моравський, з українського — голова Ради Народних Комісарів УРСР Микита Хрущов. Угодою було передбачено «добровільно-примусове» виселення українців з їх автохтонних земель, де вони були корінним населенням і заселяли цю територію з давніх-давен; переселення на територію УРСР усіх українців, що проживали в Холмському, Грубешівському, Томашевському, Любачівському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостовському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах. Історик Ігор Любчик насильницьке виселення назвав тяжкою поколіннєвою травмою: “У чому парадокс цієї депортації: люди опинилися нібито серед свого народу, але не на своїй землі. Своя вже була втрачена. А їхнє коріння — там, вся етнічна основа — там”.
Переселення мало початися з 15 жовтня 1944-го і тривати до 1 лютого 1945 року. Люблінською угодою імітувалося встановлення кордону між українським і польським народами. По суті, це була дорога смерті (як у індіанців) – знищення лемків, як етносу, їхньої культури. Українців перевозили у тісних товарних вагонах, іноді — разом із худобою метод «уплотнєнія». Із жахливими умовами вони стикнулися і після прибуття на територію СРСР. За період з 1944 до 1946 року в Україну із Закерзоння виселили приблизно 482 000 людей у 17 областей УРСР.
Люблінська угода містила також таємну частину — детальну інструкцію виконання, яка була переказана польському уряду 22 вересня 1944 р. представником СРСР при ПНВК — генералом Миколою Булганіним.
З часів польсько-радянських переговорів існує гіркий політичний анекдот про торги Микити Хрущова з Владиславом Гомулкою, який затято виторговував Львів для Польщі.
– Ти Хрущов, а я Гомулка, отдай Львув і бендзє спулка.
На що Хрущов відповів:
– Я Хрущов, а ти Гомулка, нє дам Львів, а буде спулка!
– До дупи така спулка,- мувіл Гомулка
Спілка “Варшавський Договір” була утворена. Лемками не обмежилися, дорога смерті пролягла Лемківщиною, Надсянням, Холмщиною, Підляшшям (тривала зачистка України від українців).
Як колись казали дисиденти: «Що ж ви хотіли? Тих, на кого доносили, – убили, зайд-донощиків розплодили».
