Син-первісток короля Франції Генріха I й Анни Київської (Anne de Kyiv), онук Ярослава Мудрого, правнук кн. Володимира народився 23 травня 1053. Від матері хлопчик отримав незвичне у той час для французів ім’я Філіп (фр. Philippe Ier), Пилип (грец. Φίλιππος, який любить коней). Дитинство королевича пройшло в Парижі та в маєтку батька у місті Санліс. Дійсно, Філіп любив коней, військові вправи, майже завжди мав чудовий настрій; насолоджувався їжею та сном.
Філіп І був коронований у Реймсі в 1059 р. у присутності батька, французького короля Генріха I та матері, Анни Київської. Наступного року король Генріх І (1060 р.) помер і син зійшов на престол у 8–річному віці. Звісно, хлопчик не міг правити сам. Регентами Філіпа стали його мати та дядько по батькові, граф Фландрський Бодуен V. Що? Зустріли знайоме ім’я? Так, відомий мовознавець Ян Бодуен де Куртене, його дочка художниця-бойчукістка Софія Бодуен де Куртене – нащадки Бодуена V та Анни Київської.
Відносно самостійно він починає правити, коли йому виповнилося чотирнадцять. Урочиста коронація Філіпа I відбулася у 1066 році. А наступного року помер його колишній регент, Бодуен V. Біля молодого короля залишилася лише мати. Її ім’я з’являлося на багатьох офіційних документах, вона була дуже важливою політичною фігурою. Збереглася грамота, видана 1063 року, де зафіксований підпис королеви кирилицею. У чому незвичність? А ось такий факт. Коли Генріх І одружився з Анною, вона під час коронації отримала священну корону та миропомазання нарівні з королем. Не всі королеви удостоювалися такого визнання. Миропомазання засвідчувало те, що королева отримала владу від Бога нарівні з її чоловіком-королем і сином-королем. Юний король майже весь час віддавав розбудові околиць Парижа, підтримував у них порядок, та воював зі своїм васалом Вільгельмом I та Вільгельмом II Англійським.
У 1070 р. відійшов у засвіти двоюрідний брат Філіпа, син його регента Бодуен VI Фландрський. На його сина і спадкоємця Арнульфа, племінника короля, напав інший його дядько – Роберт Фризький, граф Голландії. Філіп відгукнувся на прохання про допомогу, виступив проти Роберта. 22 лютого 1071 р. союзники зазнали поразки під Касселем, Арнульф загинув. Щоб отримати «мир», 20–річний Філіп І погодився на політичний шлюб з Бертою – дочкою Гертруди Саксонської та пасербицею Флоріса I, графа Голландії.
Після цього весілля у 1072 р. королева Анна Ярославна відійшла від державних справ, повністю передала синові керування Францією. Вона до смерті жила у своїй резиденції місті Санліс, де з її ініціативи було засноване та побудоване Абатство святого Вінсента. Анна Київська не втратила смаку до життя, кохання, вдруге вийшла заміж за графа де Валуа, що обурило Ватикан і Папа відлучив графа від церкви. Та закохані вирішили: «Плюю на Папу!»
Дивно, але Папа відлучив від церкви і Філіпа I. Правильно, «шукай жінку!» Берта Голландська народила Філіпові чотирьох дітей: спадкоємця трону Людовіка VI Товстого; Генріха, який помер молодим; Чарльза; і Констанцію, яка стала дружиною Г’ю I, графа Шампанського, згодом – Богемунда I, князя Антіохії.
Відсутність родинного тепла гнала короля на подвиги: він почав воювати – укоськував своїх бунтівних васалів, завойовував землі сусідів. Так, у 1074 р. Філіп захопив Корбі, частину землі своєї тітки Аделі – сестри Генріха І, матері Бодуена VІ Фландрського. Часом отримував хабарі «за невтручання». Наприклад, Філіп отримав від Фулка Речіна у 1069 р. “хабар” за дотримання нейтралітету – Шато Лендон та Гатіне. У час боротьби між Фулком Речіном і його братом Джеффрі Бородатим за спадщину їхнього дядька, Джеффрі Мартела, графа Анжу.
За свого правління син Анни Ярославни збільшив територію французької монархії. У 1082 р. Філіп I розширив свої володіння анексією Вексену (Іль-де-Франс). У 1101 р. придбав Бурж і Дун-ле-Роа, що належали Еуду Арпіна, віконту Буржа, заволодів Монтлері.
Війни з нормандським королем Вільгельмом I Завойовником і Філіпом були постійними. Після смерті Вільгельма І продовжилася війна між Філіпом І і наступником Завойовника, Вільгельмом ІІ Рудим.
І от вона – рокова жінка Бертрада, дочка барона де Монфорта, дружина Фулка Речіна, васала (того самого згаданого вище племінника графа Анжу, від якого Філіп отримав “хабара” за невтручання у справи спадку). Своєї законної дружини Берти Голландської (живої на той час) король зрікся (стверджуючи, що вона дуже товста) і 15 травня 1092 р. Філіп одружився з Бертрадою, за добрі гроші їх обвінчали. Через двожонство й перелюб папа Урбан II відлучив Філіпа І від церкви, але це не завадило закоханим народити трьох дітей.
1094 р. року Гуго, архієпископ Ліона, відлучив його від церкви. Папа Римський Урбан II делікатно мовчав, у листопаді 1095 року на Клермонському соборі підтвердив відлучення. Кілька разів відлучення призупинялося, бо Філіпп обіцяв розлучитися з Бертрад, але завжди повертався до неї. Філіп І примирився з Папою аж 1104 р., за чотири роки до смерті, присягнувшись не вести жодних розмов чи спілкування з Бертрадою де Монфорт, окрім як у присутності сторонніх осіб. Втім, вони продовжили спільне життя і навіть відвідали Фулка Речіна (законного чоловіка Бертради)
Філіп І помер 29 чи 30 липня 1108 р.
Залишити відповідь