Дем’ян Ігнатович (Многогрішний) – перший гетьман із неписьменних селян. Вадим Модзалевський згадував Ігнатовича як «мужичого сина», посполитого, себто некозацького походження.
Часом чую питання: «Як можна йти в гетьмани з таким прізвищем?» Давайте спробуємо розібратися. Прізвище історичної особи – Ігнатович (старший син Гната). Дем’ян Ігнатович народився в 1621 році у селі біля м. Короп на Чернігівщині. Сам гетьман підписувався лише «Дем’ян Ігнатович», «Демко Ігнатович», рідше «Даміан Ігнатов», а його рідні брати – Василь і Сава писалася як Шумейки. Звідки ж прізвище «Многогрішний»? Не прізвище, а прізвисько. Кажуть, реєстровий козак Демко у часи Хмельниччини нерідко за чаркою приказував: «Ой, грішний я, много разів грішний!», за що отримав прізвисько Многогрішний.
Подібна історія відбулася й із реєстровим козаком козелецької сотні Григорієм Яковичем Лемешем, відомим нам як Григорій Розум. У святу неділю не стримував себе Грицько. «Що за Розум, що за голова! Прощай, розуме, завтра зустрінемось», – хрестився та примовляв козак, заглядаючи в чарчину. Так Григорій отримав прізвисько Розум, що згодом прив’язалося до рідних, і стало прізвищем козацького роду Розумовських.
Хто ж подбав про поширення прізвиська Многогрішний, увів його в історію як прізвище? Погортаємо біографія Дем’яна Ігнатовича.
Змолоду Дем’ян брав участь у багатьох битвах під проводом Богдана Хмельницького. З 1664 р. – полковник Чернігівського полку. У 1665 р. Петро Дорошенко був обраний гетьманом. Рішучого, жорсткого козарлюгу гетьман Петро Дорошенко призначив генеральним осавулом у своєму уряді.
Сталося так, що гетьман Дорошенко наступив на граблі свого родича Богдана Хмельницького. Пригадуєте Берестечко? Так от. Після першого шлюбу з Ганною Половець Петро Дорошенко рано овдовів. Друга дружина Єфросинія (Пріся), юна дочка стрієчного брата Богдана Хмельницького Павла Яненка-Хмельницького. Коли до гетьмана дійшла звістка, що його кохана скочила через пліт із молодим, Петро Дорошенко кинув усе, передав провід Дем’яну Многогрішному, відбув «розбиратись» зі своєю дружиною. За цей час Многогрішний уклав угоду з Москвою. 17 грудня 1668 р. на козацькій раді в Новгороді-Сіверському за участю Чернігівського, Стародубського і Ніжинського полків і за підтримки промосковськи налаштованої старшини та православного духовенства 47-річний чернігівський полковник, наказний гетьман над лівобережними полками Дем’ян Ігнатович обраний «сіверським гетьманом». 15 березня 1669 р. на генеральній раді у Глухові Демко Ігнатович виголосив присягу на вірність Олексію Михайловичу у присутності царського представника.
Не було секретом, що просувалися вперед ті, хто строчив доноси в Московію. Дем’ян Ігнатович писати не вмів, але вправно рихтував пики старшині, відганяв полковників від скарбниці, звільняв місця для членів своєї родини, за що наживав собі ворогів. Особистим недругом Ігнатовича став колишній генеральний підскарбій в уряді гетьмана Івана Брюховецького Роман Ракушка-Романовський (вірогідний автор «Літопису Самовидця»), у котрого Дем’ян Ігнатович конфіскував у Ніжині майно: будинок, чотириста осьмачок хліба, шість горілчаних казанів, четверо коней, півтори сотні свиней, півтисячі золотих… та змусив переїхати з Лівобережжя на Правобережжя. Ймовірно, що саме за ці гріхи з легкої руки Ракушки-Романовського у документах з 1670-1671 р. почали згадувати гетьмана Ігнатовича з негативним прізвиськом «Многогрішний».
Залишити відповідь