27 березня 1721 р. у Санкт-Петербурзі під вікнами Юст-колегії у присутності Петра I та сенаторів уперше в історії Московії повішено корупціонера – князя Матвія Петровича Гагаріна, який керував будівництвом каналів між Волгою та Доном, колишнього губернатора Сибіру.
Як завжди, почалося зі заздрощів. Князь Гагарін – нащадок Рюриковичів, його родоводу заздрив Петро Олексійович. Добродії заздрили багатим дивацтвам Матвія Гагаріна. Він мав будинки у Москві та Петербурзі, що убивали своїм багатством. Палац у Москві будував італієць Джованні Маріо Фонтано. Стіни в палаці були дзеркальні, а стеля – скляні акваріуми з екзотичними рибками.
Декого шокував одяг князя. Наприклад, цілий маєток віддав модник за парадний мундир із великими діамантовими ґудзиками. Антіох Кантемир писав: “Деревню взденешь потом на себя целу”. Пряжки його черевиків коштували десятки тисяч рублів.
Пам’ятаєте у Грибоєдова: «не то на серебре, на золоте едал». Матвій Петрович користувався тільки золотим посудом. Чи не звідси у політичних пігмеїв мрії про золоті батони й унітази? Гостям у домі подавалися страви на срібному посуді. Звичайний обід складався з 50 страв. Мав господар 500 срібних позолочених наборів посуду.
Бідна Попелюшка, їй і не снився такий екіпаж: колеса з чистого срібла, на конях золоті підкови! Це породжувало сумніви, що руки князя нічого не крали.
«Губернатор – сепар», – сигналізували добродії цареві. У Сибіру він встановив монополію – на горілку (вино), пиво, тютюн, експорт хліба, хутро. І брав із купців по повній. Власною справою Гагаріна була торгівля з Китаєм. Куди там сучасним українським контрабандистам!
Хто ж був дахом у корупціонера? Цариця, яку він купив за дорогоцінності. Його єдиний син Олексій був одружений із дочкою віце-канцлера Шафірова, а одна з дочок – дружина старшого сина канцлера. Кожен тесть отримував щорічно щедрий бакшиш. А підгодовані-прикуплені сенатори захищали князя та інформували про плани імператора.
Крім того Гагарін «проводив організаційно-мобілізаційно заходи без санкції Верховного головнокомандувача»: збільшив сибірське військо, створив другий драгунський загін.
Князя було арештовано й не відпущено під заставу, а упродовж трьох років проведено ретельне розслідування з допитами. Виявилося, що князь крав занадто багато; привласнив навіть три діамантові персні, призначені Катерині.
Гвардійці-офіцери провели розслідування і дійшли висновку: корупціонер, хабарник, з метою перевиховання – повісити.
Отже, кара Матвія Гагаріна здійснилася. Потім Петро Олексійович запросив усіх членів родини страченого та усю еліту на поминки: розкішний банкет, гарматний салют, гра оркестру (усі були в чорному). Тіло князя Гагаріна ще сім місяців висіло «для назидания».
Усе майно сановника конфіскували, але бюджет країни нічого не отримав, бо Петро Олексійович нагородив маєтками слідчих і суддів.
Не підлатався конфіскованим і цар-батюшка, бо князь Матвій успішно вивів із Росії в лондонські банки 9 мільйонів золотих рублів – це два з половиною тодішнього річного бюджету імперії. Золото Гагаріна намагався отримати й Микола І, але лондонські банкіри були непохитні: віддадуть гроші тільки прямому нащадку князя Матвія.
Кого зацікавив вельми сучасний факт, погортайте книгу українця Григорія Данилевського “На Індію при Петрі I” (1879).
Залишити відповідь