UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Перехожий

Перехожий. Василь Симоненко.

Вірш «Перехожий» прекрасний нестримний бурчак, закоханий витязь Василь Симоненко присвятив Ліні Костенко.
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали –
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу –
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом –
Шепіт поміж перехожих:
– Що там?
– Спіткнувсь чоловік…
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
– Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять…
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!
В. Симоненко
Щойно я розмістила цей пост, як пролунало:
– Цур тобі, пек, чоловіче! Такого не бувало, щоб нас так товариство зустрічало! – вирують Хомівна.
– Чого ти репетуєш, сусідонько?
– А подивись послання цього «друга»! Як воно пише про вірш Василя Симоненка «Перехожий»! «А ви знаєте, що ваша Костенко – Сталіна? Як ви можете її згадувати поряд із Симоненком?»
– Що ж, обожнюю цей дебільний початок фрази «а ви знаєте…». Знаю. Добре знав це закоханий у красуню студент-поет Василь Симоненко, він називав її – КоСталіна (згадував Микола Сом). Не нам судити дії інших, але можна зрозуміти батьків, які давали імена дітям, як захист від кривавої долі. Я тільки дивуюсь мужності цієї дівчинки-тростинки, яка зважилася змінити ім’я, від талановитої російськомовної поезії (а це віщувало їй увінчаний державними нагородами шлях) перейти до геніальних українських творів (15 років писати в шухляду, нарешті гордо заявити неукраїнським владцям в Україні: «Я політичної біжутерії не ношу!» Безмежно вдячна долі, що послала Україні геній Ліни Костенко.
– А ти , сонечко, не переживай, у срачі з дурнями не встрявай.

Січ 8, 2023Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Ярослав ЛесівГіркий хліб окупації
You Might Also Like
 
29 жовтня 1955 р.
 
Ссучий пьос?
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image2 years ago Видатні люди798
Недавні записи
  • Архітектор, син архітектора
  • Чортомлицька Січ
  • Братчики
  • Іван та Андрій Дудровичі
  • Атей
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачТарас ШевченкокозакиграфіккомпозиторОУНісторикскульпторгетьманакторбієналеХарківБогдан ХмельницькийпейзажистІван АйвазовськийжурналісткаМосковіяпортретистілюстраторкраєзнавецьШевченкобойчукістлікармитрополитграфікаКапністпейзажпедагогкороль ФранціїСергій Корольовголодоморорден Почесного ЛегіонуПетлюраОлексій ПеровськийКирил РозумовськийСпілка письменниківгенерал-майор
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok