UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Перехожий

Перехожий. Василь Симоненко.

Вірш «Перехожий» прекрасний нестримний бурчак, закоханий витязь Василь Симоненко присвятив Ліні Костенко.
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали –
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу –
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом –
Шепіт поміж перехожих:
– Що там?
– Спіткнувсь чоловік…
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
– Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять…
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!
В. Симоненко
Щойно я розмістила цей пост, як пролунало:
– Цур тобі, пек, чоловіче! Такого не бувало, щоб нас так товариство зустрічало! – вирують Хомівна.
– Чого ти репетуєш, сусідонько?
– А подивись послання цього «друга»! Як воно пише про вірш Василя Симоненка «Перехожий»! «А ви знаєте, що ваша Костенко – Сталіна? Як ви можете її згадувати поряд із Симоненком?»
– Що ж, обожнюю цей дебільний початок фрази «а ви знаєте…». Знаю. Добре знав це закоханий у красуню студент-поет Василь Симоненко, він називав її – КоСталіна (згадував Микола Сом). Не нам судити дії інших, але можна зрозуміти батьків, які давали імена дітям, як захист від кривавої долі. Я тільки дивуюсь мужності цієї дівчинки-тростинки, яка зважилася змінити ім’я, від талановитої російськомовної поезії (а це віщувало їй увінчаний державними нагородами шлях) перейти до геніальних українських творів (15 років писати в шухляду, нарешті гордо заявити неукраїнським владцям в Україні: «Я політичної біжутерії не ношу!» Безмежно вдячна долі, що послала Україні геній Ліни Костенко.
– А ти , сонечко, не переживай, у срачі з дурнями не встрявай.

Січ 8, 2023Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Ярослав ЛесівГіркий хліб окупації
You Might Also Like
 
Нащадок короля Данила
 
Євген Вжещ

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image20 days ago Видатні люди153
Недавні записи
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
  • Отак-то, малята…
  • Паславський Марко
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу
  • Зіновій Косоноцький до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.