Скільки пам’ятала себе Вірдж, завжди любила сни більше, ніж життя, хоч знала, що сон – репетиція смерті. У снах бачила себе юною красунею у незвичайно гарній весільній сукні, а поряд її кузен Ед. Зрештою, вона поринула у вир вигаданого кохання і нерідко дивилася на Еда очима дорослої жінки. Кохання підточило її сили, в її тілі поселився туберкульоз. Та вона замість поцілунку на ніч у щічку – підставила губи… І завирував вальс бажань: їй 13, він вдвічі старший.
22 вересня 1835 року Едгар Аллан-По таємно одружився з Вірджинією Клем. Довелося їй вінчатися таємно, без омріяної сукні. Вони пили кохання повними пригорщами, були щасливі. Він виспівав коханій свої найкращі ліричні поезії, почав підніматися службовими щаблями, отримав репутацію найчеснішого, але різкого критика; а вона… все ще бачила у сні свою весільну сукню. Тому 16 травня 1836 року По ще раз вінчався (ремейк на прохання дружини). www.youtube.com/watch?v=fdqn6JekZwc
www.youtube.com/watch?v=fdqn6JekZwc
Шість років щастя подарувала їм доля. Її мрія, її сон збулися! Вірдж розквітла, забула про хворобу, співала майже цілі дні. Увечері 30 січні 1842 року, Вірджинія грала на піаніно і співала перед гостями, коли у неї раптово лопнула кровоносна судина. Вона була при смерті від туберкульозу. Засмучений тяжким станом дружини Едґар тамував горе в чарці.
29 січня 1845 року у нью-йоркській газеті Evening Mirror був надрукований вірш «Ворон», що став літературною сенсацією року.
30 січня (знову це число!) 1847 року Вірджинії не стало… Смерть дружини стала останньою і непоправною катастрофою життя По, через два роки 40-річного письменника не стало…
