Рюриківна

У 1245 р. в Києві чи Чернігові при дворі діда князя Михайла народилася п’ята дитина князя Ростислава Михайловича (1219 – після 1264). Батько Ростислав князь новгородський, галицький, луцький одружився в 1243 році з дочкою угорського короля Бели IV (1206–1270), Анною Арпадівною († після 1271 р.). У 1245 р. молодим народилася дочка Кунегунда, цього ж року батько отримав від короля банат Славонії. У 1247 році отримав спеціально створений банат Мачва, розташований на півдні володінь угорської династії Арпадів. От і виросла князівна при дворі батька у Мачві.
25 жовтня 1261 р. у Пожоні 15-річна Кунегунда вийшла заміж за Пшемисла (Пржемисла) Оттокара ІІ (1231 – 26 серпня 1278), король Богемії (1253—1278). Герцог австрійський (1250—1276), штирійський (1260—1276), каринтійський (1269—1276); маркграф моравський (1269—1276) і карніольський (1247—1250). Син богемського короля Вацлава I та Кунігунди, онуки імператора Фрідріха I Барбаросси. За його правління династія Перемисловичів досягла піку могутності в Священній Римській імперії, проте сам король «Залізний і золотий король» так і не зміг здобути імператорської корони. У 1253 р. після смерті батька Пржемисл Оттокар II зійшов на чеський престол. У 1254 році на пропозицію папи римського король здійснив хрестовий похід на язичників Пруссії. В січні 1255 р. Оттокар і Великий магістр Тевтонського ордену Поппо фон Остерн заклали орденську фортецю Кенігсберг у нижній течії річки Преголі. Встановлені Оттокаром дружні відносини між Чехією й Орденською державою існували до середини XV століття.
25 грудня 1261 р. Кунегунда була коронованою у Празі на королеву Чехії. З цього моменту життя Кунегунди проходило на чеських землях.
Звісно, це був династичний шлюб, що означав припинення чесько-угорської боротьби за австрійський спадок Бабенбергів. Її чоловік 30-річний король Чехії Пшемисл Оттокар ІІ був розлученим. Його перша дружина Маргарита Бабенберг, старша сестра останнього герцога Фрідріха ІІ Бабенберга, який загинув 1246 року у битві на річці Лейта з рук «короля Русі» (імовірно, князя Ростислава Михайловича, батька Кунегунди). Маргарита була 50-річною жінкою, на 27 років старшою за Перемисла Оттокара ІІ і подружжя не мало дітей. І явно не з вини чоловіка, який мав позашлюбне потомство від придворної дами Маргарети (Агнес) фон Шуєнринг (Chuenring). Син Миколай (Mikulas) I (бл. 1255—1318), був узаконений, як герцог Троппау (князь Опави); його нащадки були герцогами Троппау та Ратибору (Рацибору).
Підстави для розлучення? Пригадали, що Маргарита по смерті першого чоловіка 1243 р. вступила до кляштору (чес. Klášter – католицький монастир). От шлюб було оголошено шлюбом чистоти і розірвано з відома папи Урбана V. 18 жовтня 1261 р. Маргарита виїхала з Праги, щоб повернутися до кляштору. Оттокар ІІ залишив собі її австрійські володіння і 25 жовтня 1261 р. одружився у Пожоні з Кунегундою.
Красуня Кунегунда мала твердий характер, вона змусила чоловіка шанувати себе. Щоб розважити дружину, король привіз у Празький Град левів, влаштовував турніри.
Оттокар і Кунегунда мали чотирьох дітей. Первістком була дівчинка, яка отримала ім’я матері, потім з’явилася Агнеса (1269—1296), дружина герцога Австрії Рудольфа ІІ Габсбурга. Їхній син Вацлав ІІ (1271–1305) короткий час був королем Чехії та Польщі, а онук Вацлав ІІІ (1289–1306) – королем Чехії, Угорщини та Польщі.
Так склалося, що король займався завоюванням земель, а королева – дітьми. У 1260 р. король Оттокар II розбив армію угорців і приєднав Штирію до своїх володінь. У 1266 р. король заволодів графством Егер (Хеб) на заході Чехії. У 1269 р. після смерті герцога Каринтії та Крайни Ульріха III, який заповідав свої володіння Оттокару, став правителем цих герцогств. У 1272 р. короля призначили генерал-капітаном Фриулі (правителем Аквилейського патріархату та Істрії). На початку 1270-х рр. держава Пржемисла Оттокара II охопила територію від Судет до Адріатики.
У 1273 р. загострились відносини з німецьким королем Рудольфом І Габсбургом, довелося 26 листопада 1276 р. підписати договір про одруження доньки Рудольфа І з сином чеських королів Вацлавом ІІ.
26 серпня 1278 р. у битві під Сухими Крутами армія Рудольфа I розбила чеські війська, король Пржемисл Отакар II загинув.
Прагнучи зробити безпечним життя своє та сина Кунегунда, заручилась гарантіями безпеки для Вацлава ІІ родичів покійного чоловіка, змушена була віддати права регентства бранденбурзькому маркграфу Отто V Довгому, поновила домовленість про заручини з донькою Рудольфа І. Наступного року маркграф Отто V Довгий від імені Вацлава ІІ зрікся Австрії, Штирії, Каринтії, п’ятої частини Моравії на честь німецького короля, який віддав австрійські володіння своїм синам. Оскільки Вацлава утримували у замку Шпандау, то Кунегунда 1283 р. викупила у Отто V право регентства, повернула сина Вацлава до Праги.
Помічником Кунегунди став бургграф її замку в Опаві, магнат Завіша Віткович із Фалькенштайну. Згодом красень-помічник став батьком позашлюбного сина Кунегунди Яна з Фалькенштайну. Після завершення регентства над Вацлавом ІІ, Кунегунда одружилась 2 червня 1284 р. iз Завішею з Фалькенштайну.
Королева-мати померла 9 вересня 1285 р. вірогідно від туберкульозу і була похована у празькому костелі кларисок біля сестри Агнеси.
Після її смерті у жовтні 1285 р. Вацлав ІІ подарував брату Яну і вітчиму Завіші королівські міста Полічка у Богемії, Ланшкроун, подаровані Перемислом Оттокаром ІІ Кунегунді, замок Ланшперк. Згодом дозволив Завіші з Фалькенштайну одружитись з Єлизаветою, донькою угорського короля Стефана V, брата матері Кунегунди.
Завішу стратили 1290 р. за підозрою у зраді. 8-річного Яна з Фалькенштайну король і звідний брат Вацлав ІІ віддав під опіку Тевтонського ордену, де той став комтуром Чехії та Моравії.