UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Нобелянт із козацьким корінням

Нобелянт із козацьким корінням

Є в українській мові слово капиця – ремінь, що зв’язує бияк з ціпилном, його ще величають «свіркою», «ріпицею». Не один козак мав славне прізвище – Капиця. Діди-прадіди Петра з шляхтичів Капиць-Милевських жили на Волині, там народився батько, з українських волинських дворян Стебницьких був рід матері Ольги Ієронімівни.
Петро побачив світ 8 липня 1894 р. у Кронштадті, куди доля закинула родину генерал-майора інженерного корпусу Леоніда Капиці. І хоч із гімназії Петро Капиця був виключений за неуспішність із латини, у 1918 році він закінчив Політехнічний інститут у Петрограді. 22-річним Капиця одружився з Надією Чорносвитовою. Наступного року молодята колисали сина Ієроніма, названого на честь діда по матері. Та 1919 рік виявився чорним: був розстріляний більшовиками батько Надії, Кирило Чорносвитов, депутат Державної Думи. Перед Новим роком від іспанки померли четверо рідних: батько Леонід Капиця, дворічний Ієронім, Надійка (двох днів від роду) та дружина Надія. Петро Леонідович гірко переживав втрату і, казав, що тільки мати повернула його до життя.
KustodiyevSemenov_KapitsaВосени 1921 р. скромняга Капиця зайшов до майстерні Бориса Кустодієва і запитав, чому він малює портрети знаменитостей і чому не зображує майбутніх світил. Кустодієв зобразив молодих учених, за що отримав мішок пшона та півня. Капиця (ліворуч) і Семенов (праворуч) – обидва стали лауреатами Нобелевської премії: Микола Семенов – у 1956 р., єдиний радянський лауреат в галузі хімії , а Петро Капиця – у 1978 р.
З великими труднощами Капиця домігся дозволу на наукове відрядження до Великобританії. Там його авторитет швидко зростав: у 1923 р. він став доктором наук і отримав престижну стипендію Максвелла; у 1924-му – призначення заступником директора Кавендишської лабораторії із магнітних досліджень під керівництвом Резерфорда. У 1928 р. відкрив закон Капиці, наступного року став членом Лондонського королівського товариства. У 1930-1934 рр. Петро Леонідович був директором лабораторії ім. Монда у Кембриджі, винайшов водневий зріджувач, оригінальну установку для зрідження гелію.
180px-Rutherford_crocodileВзаємовідносини Резерфорда та Капиці складалися важко, але з часом вони стали друзями і Резерфорд пробачив знамените прізвисько «крокодил», дане йому Капицею. Українець мав якості, що робили його надзвичайно цікавим у спілкуванні: вражаюча ерудиція, глибокі пізнання в літературі та мистецтві, живе почуттям гумору. У вільний час Петро Леонідович захоплювався шахами, вигравав першість графства Кембріджшир; любив майструвати домашні речі, меблі, ремонтувати старовинні годинники.
У жовтні 1926 р. в Парижі Капиця близько познайомився з дочкою академіка Олексія Крилова Анною. Через півроку 23-річна дівчина посватала Петра Капицю (старшого за неї на 10 років). Вони одружилися та прожили разом 57 років. Капиця купив невелику ділянку землі на Хантингтон-Роуд, де побудував дім за власним планом, сам змайстрував меблі. Тут народилися його сини Сергій та Андрій, відомі вчені. Перебуваючи в Кембриджі, Капиця любив водити мотоцикл, курити люльку, носити костюми з твіду. Свої англійські звички він зберіг на все життя. У Москві, поруч із Інститутом фізичних проблем, для нього був побудований котедж в англійському стилі. Одяг і тютюн він виписував з Англії. Відносини між Капицею та радянським урядом завжди були загадковими та незрозумілими. За час свого тринадцятирічного перебування в Англії Капиця кілька разів повертався в Радянський Союз разом із дружиною, щоб прочитати лекції, відвідати матір і провести канікули на курорті. Радянські офіційні особи неодноразово зверталися до нього з проханням залишитися на постійне проживання в СРСР. Петро Леонідович ставився з інтересом до таких пропозицій, але виставляв певні умови, зокрема свободу поїздок на Захід.
У 1929 р. Капиця став членом-кореспондентом Академії наук СРСР, консультантом Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у Харкові (саме в цьому закладі А.К.Вальтером, А.І.Лейпунським і К.Д.Синельниковим у 1935-1936 рр. було створено лінійний пришвидшувач електронів і здійснено перше експериментальне розщеплення атомного ядра).
Влітку 1934 Капиця разом з дружиною приїхали в Радянський Союз, але виявилося, що їх виїзні візи анульовані. Капиця був змушений залишитися на батьківщині, а його дружині дозволили повернутися в Англію до дітей. Капиця жив у Ленінграді разом із матір’ю у її двох кімнатах комуналки, де було багато мешканців, антисанітарія, таргани, черги в туалет. Часом відчай опановував ученим і він казав: «Мене можна заставити рити канали, будувати фортеці, можна взяти моє тіло, а дух ніхто не візьме. І якщо наді мною будуть знущатися, то я швидко покінчу рахунки з життям будь-яким шляхом, я швидше пущу собі пулю в лоб». Напади відчаю проходили, але доноси добродіїв залишалися, хоч Капиця любив говорити: «Єдине, чого я боюсь, – це лоскіт».
У 1935 р. Капиці запропонували стати директором новоствореного Інституту фізичних проблем Академії наук СРСР, але Капиця майже рік відмовлявся від пропонованого посту. Одразу після згоди вийшла урядова постанова, що передбачала сприятливі матеріальні умови для Капиці: квартира в центрі Москви з 5-7 кімнат, дача в Криму та персональний автомобіль. Сім’я Капиці оселилася на території інституту, в оселі з кількох кімнат; з холу якого сходи вели до кімнати нагорі. Наступного дня було опубліковано рішення уряду про створення Інституту фізичних проблем АН СРСР. Капицю терміново перевезли з готелю «Новомосковського» до люксу у «Метрополі». Резерфорд, змирившись із втратою свого співробітника, дозволив радянським властям купити обладнання лабораторії Капиці та відправити його морським шляхом до СРСР.
Після другої Світової війни його обрали своїм членом академії наук Данії, США, Індії. Коли ж ученого із світовим ім’ям хотіли залучити до створення атомної бомби, він відмовився й одразу став невиїзним, був усунений від усіх посад і 8 років перебував під домашнім арештом. Та упертюх продовжував наукову роботу на власній дачі. Хоч дача була власністю Петра Леонідовича, майно та меблі були державними, тому їх майже повністю вивезли. У грудні 1949 р. Капиця проігнорував запрошення на урочистості з нагоди ювілею Сталіна, за що його позбавили посади професора в МДУ.
Але світ не забував Петра Капицю: Польська академія наук, Шведська королівська АН обрали його своїм членом. У 1965 році Капиця отримав дозвіл на виїзд до Данії для отримання Міжнародної золотої медалі Нільса Бора. Там він відвідав наукові лабораторії і виступив з лекцією з фізики високих енергій. У 1969 р. учений разом із дружиною вперше відвідав Сполучені Штати. У той час було модно відмовлятися від премії Нобеля, або перераховувати премію у фонд держави. У 1978 році Петро Капиця отримав Нобелевську премію й нічого не віддав державі (поклав на своє ім’я в один із шведських банків).
За своє життя вчений написав більше 300 листів «у Кремль», чим врятував багатьох у роки сталінського терору. У 1972 р., коли влада ініціювала питання про виключення з АН Андрія Сахарова, проти виступив один тільки Капиця. Він сказав: «Аналогічний ганебний прецедент уже був. У 1933 р. фашисти виключили з Берлінськой академії наук Альберта Ейнштейна».
22 березня 1984 р Петро Леонідович відчув себе погано і його відвезли до лікарні, де діагностували інсульт. 8 квітня, не приходячи до свідомості, Капиця помер за три місяці до дев’яностоліття.

Лип 9, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
А цей газ хто відшкодує?Ну і слова...
You Might Also Like
 
Карпо Соленик
 
Сергій Загорський
Comments: 2
  1. Іван
    1 year ago

    Щиро дякую за цікаві розповіді пані Ганна!

    Освіта, розвиток особистості, відновлення України, міжнародна співпраця в провідних наукових дослідженнях.

    Інвестиції в Інтелект, як підтримка освічених жінок в народженні Дітей.

    Унікальність дітей – Діти-діаманти

    Ми наяву спостерігаємо унікальні прояви в дітях нашого тисячоліття!

    Малі діти вишукані й чарівні, з властивими їм проявами відкриття, що резонують різноманітними здібностями!
    Можуть вільно читати думки і в межах своїх можливостей намагаються убезпечити близьких.

    Це виглядає як сканування інформації і цю властивість необхідно враховувати саме з перших років життя!

    Є цікаві дослідження науковців, щодо наявності інформаційного поля Знань в хвильовому вимірі тонких енергій!

    Якщо розглядати мислення як фізичний процес генерації думок – тоді наш мозок в даній модуляції є генератором, а сама думка у вимірі хвильових вібрацій!

    Відповідно певний об’єм Знань знаходиться у вигляді хвильових коливань інформаційного поля!

    Сукупна хвильова активність інформаційних систем складає Багаж Знань Всесвіту!

    Хвильове сканування мозку, як і дотик, смак, слух чи зір в числі відчуттів до отримання інформації про навколишній світ!

    Електрична провідність людини, величина біополя, енергетичний потенціал – характерні ознаки у взаємодії фізичних явищ. 

    Відстань не є перешкодою у відчутті гармонії спорідненості.

    Кожна виокремлена спільнота має здатність генерувати резонансний потік енергій – об’єднання потенціалу для творчої діяльності!

    Що власне є розумінням прояву Вищих сил та має відповідні до усвідомлення назви в різних куточках Світу!

    Враховуючи що з розвитком цивілізації, кількість та якість Знань має тенденцію до зростання, очевидно що освіченість людей впливає на інформаційне наповнення й збагачення знаннями своїх Родоводів!

    Генетична аксіома – сукупно з іншими чеснотами діти отримують в дарунок унікальні здібності з можливостями їх вдосконалення, якщо в Родоводах батьків закладено вишуканий інтелектуальний спадок…

    Ген інтелекту дарує дітям мати, а від батька отримує лише дочка, отже дівчинка об’єднує інтелектуальний потенціал обох Родоводів – згідно дослідженнь похідних геномів за висновками науковців Великобританії!

    Чим вдало скористався Лі Куань Ю, провівши своєрідний експеримент з відродження інтелекту в Сінгапурі, завдяки соціальній програмі для освічених жінок в народженні розумничок.

    Якщо раніше вважалося, що народження вундеркіндів це випадковість, то наразі можна стверджувати про закономірність – достовірно, що при чарівних збігах медичних показників і наявності гену інтелекту в родоводах обох батьків, народжуються діти-діаманти з унікальними здібностями!

    Безумовно потрібно ще докласти чимало зусиль у навчанні, щоб ці діти стали цінним генофондом цивілізації!

    Моральна зрілість молоді стосовно відповідальності батьківства, як усвідомлення спадкових надбань, що з кожним наступним поколінням формується цінністний Генофонд національної ідентичності – внесок особистості в скарбницю Знань свого Родоводу зміцнює життєстійкість та сукупний потенціал спільноти. 

    Чутлива тема щодо змістовних роз’яснень для молоді про відповідальність батьківства й відчуття партнера в залежності від наявності вишуканих чеснот з перспективою народження дітей!

    Славімо Героїв наших!

    Ось ще…

    Ґрунтовне підсилення програми “Шахи в школи”, як вагомий внесок в сприянні вияву інтелектуальних здібностей дітей!
    Доступно запровадити в кожній українській Громаді.

    Системна структура (шахові клуби запрошуються) до об’єднання в Україні від 1 000 000 дітей та прихильників інтелектуального розвитку в ігорвому полі – спортивні логічні ігри з яких проходять Чемпіонати Європи та Світу!

    Інтелектуальні ігри стали предметом наукових пошуків та розробок – “…поширюються спроби викладання інтелектуальних ігор в шкільних програмах багатьох країн, з метою розвитку творчих здібностей, самостійного мислення…”
    (Романова І.А. )

  2. Віктор Шило
    1 year ago

    Цікава інформація, дякую

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image10 years ago Видатні люди9,424
Недавні записи
  • Галина Севрук. Корені
  • Микола Береславський
  • Микола Федюк
  • Сергій Сміян
  • Грицько Чубай
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожникживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачкозакиграфікТарас ШевченкогетьманісториккомпозиторОУНскульпторБогдан ХмельницькийбієналепейзажистХарківакторКапністкороль ФранціїМосковіяжурналісткалікармитрополитграфікаСергій КорольовбойчукістпортретистпейзажІван АйвазовськийкраєзнавецьілюстраторхудожницяОлег ОльжичОсип КуриласконцтабірЯрослав МудрийбойчукістиІван ФранкоВовкІван Сошенко
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok