4 вересня 1886 року в Житомирі Волинської губернії народився Сергі́й Анто́нович Заго́рський – військовий діяч, генерал-майор; спортсмен, учасник Літніх Олімпійських ігор 1912 у Стокгольмі.
Батько Антонієго, полковник російської армії, мати – Олена з Хуланицьких. Нащадок військових мав один вибір: від 5 вересня 1906 (щойно виповнилося 20 років) – у російській армії. Випускник Корпусу Кадетів Флоту і Миколаєвської школи кавалерії в Санкт-Петербурзі. Хобі Сергія – кінний спорт.
У складі збірної Російської імперії разом із Олександром Родзянком брав участь у літніх Олімпійських іграх 1912 року в змаганнях з кінного спорту. В індивідуальному конкурі на жеребці по кличці Бандура зайняв 18-е місце, розділив його з представниками Німеччини Фрідріхом Карлом Прусським і Фрідріхом фон Гроті.
Офіцер російської кавалерії брав участь у Першій світовій війні. Штабс-ротмістр лейб-гвардії драгунського полку. Згодом – організатор і командир ескадрону улан Пулавського польського легіону російської армії. Нагороджений Георгіївською зброєю. Радянсько владою переслідувався як контрреволюціонер.
19 вересня 1917 перейшов до І Польського Корпусу в 1 полк уланів. Навчався у Вищій військовій школі. Командував полком і був бригадним генералом, проходив службу в 16-му полку уланів. Під час київської кампанії від 10 квітня 1920 командував 14 полком уланів. У 1923 – 1924 рр. закінчив курс у Вищій Воєнній Школі у Варшаві, після чого 19 листопада 1924 р. обійняв командування 11 полку Уланів Легіоновицх, а в жовтні 1925 – І Бригадою Кавалерії у Варшаві.
У 1926–1928 начальник Військового управління при польському уряді. З 1928 року командував уланської бригадою у Сувалках. З 10 листопада 1930 року – генерал бригади. У 1936–1938 рр. був інспектором Кракусув у Департаменті Кавалерії Міністерства Військових Справ.
У складі польської національної команди 1923 року взяв участь у міжнародних змаганнях у Римі та Ніцці. Разом із полковником Сергієм Загорським із 16-го полку уланів виступав майор Кароль Роммель із 1-го полку шволежерів. Вони здобули чимало перемог у двадцяті роки в Нью-Йорку, Ніцці та Варшаві.
У 1939 році після початку Другої світової війни через Румунію емігрував до Франції, де бився проти гітлерівців. У 1942 році вийшов у відставку, в 1945 році виїхав до Лондона, був членом Кола Генералів і Колишніх Вищих Полковників Командувачів. Помер 76-річний Сергій Загорський 4 червня 1962 року в Лондоні, похований на цвинтарі Бромптон у Лондоні.
